Богуміл Грабал - Поїзди особливого призначення

і, на мить розставивши ноги, легко скочила в сідло, пан диспетчер Губічка витер губи і виголосив:

«Ох, і гарна ж дупця,» — і сплюнув.

А пані графиня поскакала по дорозі, вороний жеребець відбивався на поверхні снігу, який сяяв рожевими відблисками сонця. Пан диспетчер ділив жінок на два види. Тих, які мали більше ваги від поясу і нижче, називав так само, як і пані графиню — дупцями, а тих, які вище пояса мали гарні перса, називав цицюнями. Подібно до кицюня, ласуня, манюня тощо.

А схвильований пан начальник біг до дверей станції і кричав: «Губічко, про те вже знає сама пані графиня Кінська!»

Він обернувся в дверях, погрозливо струсонув головою, а потім кинувся вгору по сходах до кухні, де першим ділом кілька разів гримнув стільцем по підлозі, аж у диспетчерській зі стелі посипався тиньк, а потім заволав у слухове вікно: «Прокляття еротичного століття! Геть усе еротизоване! Кругом самі еротичні подразники. Дорослі і діти позакохувалися в дівчаток, що пасуть гусей! Трагедії кохання спаплюжені читанням та еротичними фільмами! Мусимо судити письменників, видавців і продавців еротичних книг і картин! Геть сороміцьку образотворчість молоді! Розрубав труп молочниці і мабуть розрубав би і труп своєї кузини, якби йому не завадили. В аптеці встановлено фігуру, що демонструє розріз тіла молодої жінки в натуральну величину. І молодь це жадібно ковтає! Майстерня одного художника справляє таке враження, наче ви зайшли до крамниці різника з людським м’ясом. Канібалізм! Вранська у валізі, розшукується блондин з золотим зубом! Востаннє бачили, як він купував їй австралійське яблуко в автоматі «Корона». Тьху! Саме м’ясо! Убивства з ревнощів на пікніках! На лаву підсудних учителів, що викладають про статеве життя. Що більше аморальності та розпусти, то менше колисок і більше трун!» — хрипів пан начальник зі слухового вікна кухні на другому поверсі.

Він так скаженів через те, що був членом СНВ, Спілки національного відродження у Празі, а також через те, що пані графиня, замовляючи вагони для худоби, що йшла на бійню, часто дорікала панові начальнику, що він не досить твердий у вірі, а коли впаде католицька церква, впаде і цілий світ. Тож пан начальник, ідучи повз костел, якщо був в уніформі, завжди віддавав костелу честь, а коли був у цивільному, скидав свого котелка, вклонявся костелу і щось до нього шепотів, промовляв.

В блоці задеренчало і червоне кільце змінилося на біле, я витяг з блоку ключ і вибіг на перон, локомотив свистів перед в’їздом на станцію, а пан начальник спускався сходами так, наче нічого й не трапилося, наче той крик у слухове вікно повністю його очистив, немов то була Стіна плачу. Губічка розповідав мені, що так само начальник кричить і на власну дружину, а пані начальникова, хоч і є донькою різника з Волар, йому це дозволяє, правда разів із чотири на рік, коли пан начальник занадто вже розходиться і починає її повчати якою має бути хороша дружина, вона таки дає йому відсіч і жбурляє в нього всім, що попадає під руку. Одного разу, коли він на неї кричав перед Різдвом, затягла пана начальника до ванної кімнати і відважила йому такого ляпаса, що він пірнув у ванну до рідв’яного коропа.

Пан начальник зайшов до диспетчерської і з першого погляду стало ясно, що в нам якісь неприємності з рухом.

«Ну що, хлопці, — сказав батьківським тоном, — маєте ситуацію?»

«Вояк стоїть на семафорі,» — посміхнувся Губічка.

«Той поїзд особливого призначення?» — витріщився начальник.

«З трьома знаками оклику», — сказав я.

«Читали...?» — начальник показав на наказ підписаний високопосадовцем Райху.

«Читали,» — сказав Губічка.

«Взяли до уваги...?»

«До уваги і до виконання,» — засміявся диспетчер Губічка.

«Але ж хлопці, це можна кваліфікувати і як саботаж,» — похитав головою пан начальник і вийшов на перон.

В локомотиві поїзда особливого призначення перебував блідий інженер Гонзік, керівник служби руху, який супроводжував цей поїзд аж із Лібоха. І зараз він стояв там, як полонений, закочував очі, розводив руками і через віконце кабіни показував на вікна і двері нашої станції, пояснюючи, як вона перекрила йому рух.

Пан начальник віддав честь, а я йшов за ним слідом і також козиряв.

Локомотив зупинився, з нього спустилися двоє струнких есесівців, що тримали в руках парабелуми і хвилину дивилися на мого червоного кашкета. Я клацнув підборами і козирнув, а вони підійшли з двох боків, направили стволи своїх пістолетів мені прямо в легені, затягли мене по сходинках до кабіни і поїзд рушив. Обидвоє есесівців були такі гарні, наче писали вірші, або йшли грати у теніс, вони завели мене, отетерілого з несподіванки, до кабіни, де вже стояв інженер Гонзік і поряд з ним командир поїзда, капітан в австрійському альпійському капелюсі, він мав шрам на обличчі, який перетинав губи і тягся далі по підборіддю, машиніст, одягнений в уніформу, сидів у шкіряному і тримав руки на важелях швидкості, то був німецький локомотив, що працював на кам’яному вугіллі, біля сидіння машиніста на ньому був важіль, подібний до тих, що перетворюють лікарняні крісла на ліжка. А ті двоє есесівців продовжували наставляти стволи своїх парабелумів в мої легені, їхні очі, як і ті стволи, були непорушні і спрямовані на капітана, який розглядався навколо. Я побачив, як на фермі хтось із цікавості видерся на бляшаний дах і піднімав руки, так наче здавався. З поїзда йому щось крикнули і направили на нього зброю, а той чоловік на даху все піднімав руки, наче вітав сонце, це був наш сільський дурник Йордан, він пас корів, а в літні неділі після полудня складав у торбу пляшку пива і сідав у човен, там діставав свою торбу, наливав у склянку свіжого пива, і потім ставав у човні, точно так, як зараз на даху, стояв на човні у трениках і, піднімаючи руки, вітав сонце, викрикуючи: «Ех! Ех! Ех!», а потім випивав пиво до дна, побачив я і пані начальникову у вікні кухні, її очі виднілися над фіранками, що висіли на мідному дроті, вона підняла руки, а потім локомотив поїзда особливого призначення проїздив повз розстріляний потяг на п’ятій колії, я покосився, щоб побачити, що не це скажуть ті двоє, а вони дивилися на мене так, якби це я той потяг розстріляв.

«Du Arschlecker,» (От покидьок)— процідив есесівець.

«Solche Schweine ist besser sofort schiessen (Цих свиней треба зразу розстрілювати), — сказав інший.

«Dreissig Minuten Verspätung (Тридцять