Бетсі Прусс - Академія дружин драконів, Бетсі Прусс

Глава 3

Моє тіло, як не дивно, почувалось досить розслаблено, не враховуючи цих дивних штучок Хелен. Я відкинула голову на закруглений кінець ванни та заплющила очі. Ех, кайфувати, так кайфувати.

Хелен дбайливо додала ще теплої води, знову сідаючи на підлогу. І не пече їй у сукні?

-Почнемо з того, що ти...

-За кордоном. -перебила її я.

-За яким кордоном?

Я розплющила очі, прискіпливо дивлячись на цю жінку. Скільки ж їй заплатили, аби вона так правдоподібно грала?

-Що ви мені вкололи, га? Мої тіло не слухається, я дракона бачила! Що ви мені вкололи, я питаю? -обурення накривало мене, мов морська хвиля, не дозволяючи і дихати спокійно.

-Та нічого ми тобі не кололи! -почала виправдовуватись Хелен, а потім ще й пальцем біля скроні покрутила. - І дракон, якого ти бачила... то молодший спадкоємець!

Я почала реготати, знову ставлячи голову на ванну.

-А я по вашому принцеса. -ну а що? В книгах так часто відбувається. Ти лягаєш спати і тільки хоп! Ти вже принцеса і не можеш відбитись від принців. Живеш у розкоші і помираєш у коханні.

Але мені це не потрібно! Я піклуюсь тільки про кар’єру. Чуєте? Кар-є-ру!

-Та яка ж ти принцеса? -цокнула язиком Хелен. -Ти товста, губата, з довгими патлами та світлими очима. Відьма ціла!

Я широко розплющила очі, здивовано дивлячись на жінку. Взагалі, це я її відьмою називаю! І як вона сміє мене товстухою називати? Сама ось, цілий кабан, і нічого.

-Ах ти ж зараза така. -прошипіла я, добряче плюючись у її бік слиною. -Та я тебе роздеру як тільки звідси вилізу.

На мої слова вона тільки посміхнулась.

-Етикет ти вчитимеш довго, моя люба.

-А ти з тренажерами ознайомся. І дупу накачай! Побачимо, що легше дається.

Хелен звела свої темні брівки та трохи відвернула голову. Якби не знала її паскудного єства, подумала б, що образилась.

-Слухай, Хелен, розкажи мені правду і ми розійдемось. Мирно та спокійно.

-Гаразд. Ти у світі драконів. І це ніяка не маячня, якщо ти зараз скажеш саме це. -моє око почало нервово сіпатись. Або я з глузду сходжу, або мене вправно за носа водять. Третього або не може бути! Це ж, це ж, це не доведено вченими! А значить -маячня.

-Гаразд. І що я тут роблю? -тепер я почала уважно дивитись навкруги, намагаючись розгледіти хоч щось, крім пару.

-З самого початку? -ще ближче підсунулась Хелен, хитро примружившись.

-З самого, Хелен, з того самого! -ну, якщо вона божевільна, то варто зробити вигляд ніби я уважно слухаю та вірю у її казки.

-Коли кожному із спадкоємців виповнюється двадцять п’ять років, йому обирають найпрекрасніших дівчат! -щось вже не в’яжеться. Обирають найпрекрасніших, а я товста губата відьма. -Дев’яносто дівчат — це дракониці. Інші десять — дівчата з інших світів. Пізніше зможеш з ними познайомитись.

Помітивши, як я зморщила ніс, вона поспішила додати.

-Так, так! Існує десять світів, крім нашого. Землі вампірів, людей, перевертнів, некромантів, ельфів, драконів, русалок, відьм, ангелів, німф та фей. -швидко протараторила жінка, а я ледь щелепу не загубила. Вона ж щойно перерахувала усіх міфічних істот, про яких я мультики дивилась. -Знаю, ти не віриш. Ніхто з людей не вірить, але після купання ти познайомишся з ними особисто. А ще, житимеш в кімнаті разом з русалкою, ельфійкою та вампіркою.

Це прикол якийсь, так? Вона знущається!

-А вони тут чому? -знову недовірливо запитала.

-Кажу ж, спадкоємцю нещодавно виповнилось двадцять п’ять років. Усіх дівчат доставлено до Академії, тому зараз вона кишить різними духами, брр. -Хелен поморщилась, струшуючи плечима, мов від холоду.

-Мені байдуже, Орисіє, чого ти там бажаєш, але ми повинні виграти цей відбір! -вже більш серйозно мовила жінка.

-Який відбір?

-Ти тугодум? Інші якось більш уважно слухають. -тобто, крім мене, були й інші? Чому з кожною відповіддю у мене ще більше питань?

-Я вже не хочу сидіти у воді! -прокричала, починаючи важко дихати. А якщо Хелен не бреше? Що мені робити?

-Спочатку ти вислухаєш мене, а потім я зіллю цю чортову воду. -от же настирлива. Відьма! -І так, ти слухатимешся мене, робитимеш те, що кажу я, і якщо хтось образить — кажеш мені. У кожної обраної своя наставниця, і всі наставниці з твого світу! Тому тебе вони не образять.

Я знову покосилась на неї, перевіряючи на наявність ікол або ж довгих вух. Хелен і справді була схожа на людина, що не скажеш про лікарку Гільду. Вона була висока та струнка, з довгими пальцями та темними очима. Прекрасним волоссям та ніжною шкірою.

-А як ти змирилась з тим, що тебе сюди забрали? -обережно запитала я, намагаючись ненароком не пошкодити болючу мозоль.

-Мене забрали ще крихіткою, як і кожну з наставниць. Свого світу ми не пам’ятаємо, але тут нам подобається.

Вона підійнялась з підлоги та стерла піт з високого чола. Жінка почала копошитись десь позаду мене, стукаючи по ванній та лаючись, а я здивовано вертіла головою у різні боки. Вже через якийсь час вода у ванній почала стрімко опускатись, дозволяючи мені вдихнути на повні груди. Злість минула і вбити Хелену я вже не хотіла. По швидше б познайомитись з цими міфічними істотами, адже якщо мене дійсно розігрують — їх просто не існує!

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍