В. М. Білоконьов - Призначення покарання за сукупністю злочинів та вироків (судова практика)

При цьому звертаємо увагу на те, що менш суворе покарання поглинається більш суворим, а не навпаки.

Приклад: Так, вироком суду В. був засуджений за ч. 1 ст. 296 КК на 1 місяць арешту, за ч. 3 ст. 186 КК із застосуванням ст. 69 КК на 2 роки виправних робіт, а на підставі ст. 70 КК, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено покарання у виді 2 років виправних робіт. Верховний суд України, скасовуючи вирок, відзначив, що на порушення вимог ч. 1 ст. 70 КК, призначаючи остаточне покарання за сукупністю злочинів, суд помилково поглинув менш суворим покаранням більш суворе, яким є виправні роботи щодо арешту[23].

“Вирішуючи питання про те, яке з призначених за окремі злочини покарань є більш суворим, суд виходить: а) або з його розміру (міри) — якщо за злочини, що утворюють сукупність, призначені покарання одного виду (наприклад, позбавлення волі за обидва злочини); б) або з його місця в законодавчому переліку покарань, встановлених в ст. 51 КК — якщо за злочини, що входять до сукупності, призначені покарання різних видів (наприклад, за один із злочинів призначені виправні роботи, за іншій — обмеження волі)”[24].

Приклад: Верховний суд України, змінюючи вирок, відзначив, що відповідно до вимог ст. 70 КК при сукупності злочинів суд визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань. Тобто законодавством передбачено два принципи для визначення остаточного покарання шляхом поглинення або шляхом складання. Призначаючи Н. на підставі ст. 70 КК остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, суд, у той час зазначив, що призначене за ч. 3 ст. 357 КК покарання у виді штрафу у розмірі 510 грн. підлягає самостійному виконанню, що суперечить вимогам ст. 72 КК, яка передбачає, що основне покарання у виді штрафу при призначенні покарання за сукупністю злочинів складанню з іншими видами покарання не підлягає і виконується самостійно, тільки в разі застосування принципу повного або часткового складання призначених покарань. В зв’язку з цим вищестоящий суд виключив з вироку апеляційного суду рішення про призначення Н. за сукупністю злочинів штрафу у розмірі 510 грн. На підставі ст. 70 КК вважати Н. засудженим за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15 і п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 187, ч. 3 ст. 289, ч. 3 ст. 357 КК на 10 років позбавлення волі без конфіскації майна[25].

У судовій практиці виникають питання про можливість поглинення менш суворого покарання більш суворим, коли розмір менш суворого покарання за шкалою еквівалентів (ч. 1 ст. 72 КК) є більшим, чим розмір більш суворого покарання? Наприклад, якщо порівняти 1 місяць арешту і 2 роки виправних робіт за цією шкалою з вищевказаного прикладу, то останнє покарання (2 роки виправних робіт) буде в 8 разів більше за розміром ніж 1 місяць арешту.

На наш погляд, незалежно від розміру за шкалою еквівалентів (ч. 1 ст. 72 КК) покарань різних видів, менш суворий вид покарання завжди повинен поглинатися більш суворим видом покарання. Заради об’єктивності, слід відзначити, що є і інша судова практика по цьому питанню.

Приклад перший: Вироком суду М. був засуджений за ч. 3 ст. 185 КК із застосуванням ст. 69 КК на 1 рік позбавлення волі, за ч. 3 ст. 15 — ч. 3 ст. 185 КК на 2 роки обмеження волі, на підставі ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено покарання у виді позбавлення волі на 1 рік. Верховний суд України, змінюючи вирок, відзначив, що при призначенні покарання за сукупністю злочинів судом не враховано роз’яснення, що містяться в п. 21 постанови Пленуму що, однакові за видом і розміром покарання поглиненню не підлягають, крім випадків, коли вони призначені у максимальних межах санкцій статей КК. Згідно зі ст. 72 КК при складанні покарань за сукупністю злочинів менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий відповідно з таким їх співвідношенням: одному дню позбавлення волі відповідають два дня обмеження волі. Як убачається з матеріалів справи, М. засуджено за ч. 3 ст. 185 КК із застосуванням ст. 69 КК на 1 рік позбавлення волі, за ч. 3 ст. 15 — ч. 3 ст. 185 КК на 2 роки обмеження волі (що відповідно до ст. 72 КК відповідає 1 року позбавлення волі) і на підставі за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, суд визначив М. покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 рік. Тобто поглинув однакові за видом і розміром покарання, що є порушенням вимог ч. 1 ст. 70 КК. Колегія судів вважає за можливе виправити зазначену помилку шляхом зміни вироку, пом’якшуючи М. покарання за ч. 3 ст. 15 — ч. 3 ст. 185 КК із застосуванням ст. 69 КК до 1 року 6 місяців обмеження волі. На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів визначила М. остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік[26].

Приклад другий: Вироком суду Ф. був засуджений за ч. 1 ст. 296 КК на 2 роки обмеження волі, за ч. 2 ст. 342 КК на 1 рік позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено покарання у виді 1 року позбавлення волі. Верховний суд України, скасовуючи вирок, відзначив, що згідно п. 21 постанови Пленуму однакові за видом і розміром покарання поглиненню не підлягають, крім випадків, коли вони призначені