Сергій Олексійович - Мілана, Сергій Олексійович

- Є одна справа. Точніше пропозиція. - Зізналися Кароліна своїй подрузі, коли вони одного вечора їхали з дискотеки до дому. - Зараз тобі все розповім. - Якось таемниче сказала вона Мілані і озирнулося навколо. Наче боялося, що їх хтось може підслуховути.  

Ціково, що це за такі дивні таемниці в Кароліни, подумала Мілана та приготувалася уважно слухати її розповідь. 

Їхати їм було довго. Майже цілий час. Тому вони завжди усі свої справи обговорювали по дорозі до дому. Це було досить зручно. Багато чого можна було обговорити не витрачаючи на це свій вільний час. Якого на жаль у дівчат було не так вже й і багато. Бо навчання вимагало купу зусиль. Що Мілана, що Кароліна, вони обидві навчалися дуже добре. Але для цього дівчата майже цілими вечорами сиділи над товстими підручниками. Багато доводилися писати та читати. Але вона того було варто. Тим більше, що Кароліна була ще та любителька художніх книжок. Більш за все вона полюбляла книжки про вампірів. Відірватися не могла, як починала читати нову захоплюючу історію. Це для неї було сама улюблена справа. А для Мілани це були танці. Але зараз з цим навчанням ій якось було не до цього. На жаль. Бо танцювати вона дуже любили. 

До речі, що стосується характерів, то Кароліна - вона була такк м'яка та тиха. Спокійна така. Ій добре було просто сидіти вдома. І щоб нікуди не йти. Любила затишок та тишу. Сім'я. Діти. Хатні тваринки. Це були її мрії. Це було б її щасливе життя.

А Мілана була зовсім інша. Дівчина була дуже таемнича. А ще вона у них була в їх компанії головною. Любила, щоб рухалося все коло неї. Завжди в неї якісь нові ідеї. Нова програма дій в неї була завжди. Постійно щось таке цікове вигадувала. Тому зараз Мілана здивовано дивилися на Кароліну і чекала, що вона їй такого незвичайного збирається розповісти. Бо зазвичай всі ідеї були від неї, а не від Кароліни.

- Ти знаєш мою подругу ще зі школи, яку звуть Наташа? - Спитала Кароліна. -  Білявка така. Невисока на зріст. Сусідка вона моя. Ну ось. - Почала пояснювати свою пропозицію Кароліна. -  А в неї є зараз знайома в інституті. Вони разом з нею вчаться в одній групі. А в тієї знайомої є хлопці в яких є своя дискотека. Вони у школі орендують приміщення. Наші можна сказати колеги. То можна до них звернутися по допомогу. - Виказала свою думку Кароліна. - Ти ж сама казала, що треба нам їнший репертуар. Чи ще та шось. Там нові пісні чи якісь ідеї. Як ти вважаєш, Міланочка, це гарна ідея?  - Подивилася на подруга Кароліна такими великими очами й стала чекати на відповідь. 

Мілана була вражена. В неї відразу промайнула думка, що обов'язково треба познайомитися з тими хлопцями. Бо може, то доля. Так. Треба їхати до них у гості. Бо дійсно щось з цією дискотекою в них було не дуже. А тут і нове знайомство. І може і з дискотекою ті невідомі поки, зо хлопці, якось їм допомогти змогли б. Так. Ця думка припала їй до душі. 

- Гарна думка. - Похвалила вона Кароліну, що до речі бувала не дуже й часто. - То домовся скоріше з ким там треба та скажи, що ми разом  підійдемо. І подивимось, що там за хлопці. Бо може вони малі якісь. Чи ще в школі навчаються. Поїдемо та відразу буде з першого разу зрозуміло, чи треба мати з ними справу чи ні. 

- Так і зроблю. Та подруга, що їх знає, вона здається така, нормальна дівчина. То може і знайомі в неї такі, як і вона? Її здається звуть Люда. - Сказала Кароліна. Потім подумала швидко та стала говорити ще. -  Так ось, Міланочка. Вона, як я знаю, приїде до Наташі у неділю. Вони обидві прийдуть до мене у гості. І я з нею домовлюся про все. А на який день краще? - Спитала Кароліна, бо не могла самостійно розв'язувати таке складне для неї питання.

- Давай на четвер. - Вирішила Мілана. - А ще краще на вівторок. Бо в нас немає в цей день нічого по плану. То скажи, що після пар ми будемо у тій дівчині. Як її там звати? 

- Люда. - Нагадала Кароліна.

- Люда. - Повторила за нею Мілана. - То хай чекає нас у вівторок. І домовиться заздалегідь з тими хлопцями. Щоб вони нас вже чекали. Бо немає чого нам на них марнувати свій час. - Вона так це гордо сказала, що її подруга і сама відчула від разу, що то вони роблять приємне хлопцям, а ті повинні це все цінувати та дивитися на них, як на справжніх королев. 

- Я все зроблю, Міланочка. - Пообіцяла їй Кароліна, відчуваючи, що вона зробила вірно, коли про все це вирішали розповісти своїй найкращий подрузі. 

Тепер треба чекати вівторок. Кароліна нічого такого не думала про це. Ну хлопці, та й хлопці. А Мілана була налаштована дуже рішуче.

Їй здавалося, що це гарний шанс познайомитися, можливо з такими ж, схожими по духу, людьми. Тим більше, що серед них будуть хлопці з якими вона може збудувати якісь то відношення. В середині себе Мілана розуміла, що на відміну від своїх подруг усього у житті їй доведеться добиватися самої.

З Кароліною то зрозуміло. Вона ще така дитина! Там батьки допоможуть стати на ноги. Вона може одружитися з ким завгодно. В неї свого вистачає усього.

Що стосується Юліани, то вона просто дуже красива. І досить хитра та розумну. І гроші в неї завжди є, хоч вона цього не показує. І якась вона таємнича. Щось є. Чи було в неї раніше у житті таке, про яке їй здається соромно чи та страшно розповідати. Та Мілана не хотіла про це питати. Колись все одно Юліана не витримає та все про себе розповість, вважала Мілана. А про все інше вона зараз особливо і не думала.

З навчанням все було добре. Вона там активістка. Усі свята тільки на ній і тримаються. Тому з цього боку все було наче нормально. Гроші, які не які, а все ж сама заробляє. Хоч насправді ця дискотека - це ж не заради грошей, а для душі. Потусуватися зайвий раз. Бо мама, як завжди почне стару пісню про те, що треба шукати хлопцями з грошима. Щоб був заможний. Що кохання, то маячня. Що головне у домі буде достаток. Бо всі скандали та розлучення через гроші. Що вони з батьками тягнуться. Бо треба ж донечку годувати та одягати. Такі речі Мілана чула вже багато разів. Та вона ніяк на них не реагувала, а все одне робили, як їй забажається.