Сергій Олексійович - Мілана, Сергій Олексійович

Скоріш, бо той день, щоб поїхати до тих хлопців, думала Мілана увесь час. Може дійсно зустріну там когось, хто припаде мені до душі. 

От якого б я хотіла собі хлопця, думала вона? Але відповіді на це питання вона так для себе і не знайшла. Життя покаже, вирішила Мілана. Але з іншого боку чи треба цьому надавати, якесь особливе значення? Чи стоїть воно того?

Тітка каже, треба когось солідного шукати чоловіка, щоб потім з ним можна було побудувати сім'ю. Та так далеко думки в Мілани ще не заходили. Їй зараз було, якось не до цих майбутніх планів її родині.

- Ми просто подивись, що там за хлопці, — вирішила Мілана. І так вона і сказала Кароліні. - Подивимось і все. Ніяких там особистих знайомств. Головне це справа.

Юліана була звісно проти. Вона і на дискотеку дуже рідко ходила допомагати. А те, щоб їхати дл якихось хлопців, то про це взагалі речі не  повинно було бути.

- Особисто я вам не раджу туди ходити, — сказала вона відразу дівчатам. - В крайньому разі ідіть, але тільки вдень. У квартиру не заходьте. Хтозна-що там за людинами та що у них в голові. Скільки різних випадків було вже. Кароліна в нас усім довіряє. Добра душа ти. Так не можна. З хлопцями треба обережно себе вести. Всі ж знають, що в них постійно в голові.

- Ти така сердита, Юля. - Не могла прийти в себе її подруга Кароліна. - На світі стільки нормальних хлопців. Чому саме ці до яких ми збираємося їхати, повинноі бути погані? Тим більше, що я питала в Люди. Вона каже, що дуже хороші та чемні хлопці. Весела така компанія. Спокійні. Чого ми повинні їх лякатися? - Незрозуміла усього цього Кароліна.

- А я з Юліаною згодна. - Вирішила Мілана. - Обережність нам не завадить. Будемо роботи все так, як ти кажеш. І це тому, що ти кажеш вірно, Юля. Дякую тобі за гарну пораду.

Та потім, коли третя подруга вже пішла, Мілана попросила Кароліну розповісти усе, що вона знає про тих самих хлопців, до яких вони збиралися їхати в гості.

- Вони ще з осені узяли в школі, там поруч з ними по сусідству, приміщення. І три рази на тиждень роблять там ввечері дискотеку. Кажуть там буває багато народу в них. Людей десь по 100!

- Ну, так. - Погодилися Мілана.- Для школи це нормально. У нас так багато не буває. Треба спитати, як це все в них вийшло. Сподіваюсь, що ми знайдемо спільну мову. Все одно ж робимо з ними одну справу.

- Тобі не здається це все дивним? - Спитала в подруги Кароліна. - Наче доля якась.

- Не знаю. - Чесно відповіла їй Мілана. - Ну, так. Якось дивно це все. А може нічого такого в цьому і нема. Прийшли. Взяли, що нам треба та до побачення. Може вони нам не сподобаються.

- Та якщо чесно я їх світлини бачила. Вони там десь відмічали, якесь спільне свято і та дівчина їх сфотографувала. Та потім нам ці фото й демонструвала. Такі собі, я б сказала, нормальні хлопці. Веселі це точно, — Почала Кароліна. - Так. Веселі. - Замислившись сказала вона, так і не зізнавшись Мілані, що їй там дуже сподобався один хлопець. Про це дівчина чомусь не наважилася сказати. Бо боялося, що з неї посміятися можуть чи що. Та й світлина то одне, а людина жива та реальна, то звісно зовсім інша справа. Кароліні дуже хотілося, щоб її найкраща подругу пристала на її пропозицію. 

- Ну гаразд. - Погодилися Мілана. - Хай буде так як ти кажеш, Кароліночка. Я вже з тобою згодна. Поїдемо. Обов'язково! - Зробила Мілана наголос на цьому слові, бо напевно побачила чи навіть відчула, що в її подруги є в цьому усьому, якійсь свій, поки що незрозумілий ій інтерес. 

Треба самій в цьому розібратися, вирішила Мілана. Треба побачити тих поки що невідомих ій хлопців своїми очами. Вона відразу відчує, чи можно витрачати на них час. Чи то ті самі про яких вона мріяла. Бо ій треба щоб її майбутній хлопець був вихований, веселий, розумний. Щоб добре до неї ставився. І щоб звісно та обов'язково в них були однакові інтереси. Наприклад Мілані подобається просто ходити містом. Особливо там не має людей. Просто ходити. Дивитися навкруги. Приємно так на душі ставала від цього. Але мало вона знала тих, кому б подобається теж саме. От наприклад її подруги. Так. В них багато спільного. Але і розбіжності теж в них є. Наприклад Кароліна домашня дівчинка. Найкраще для неї це просто сидіти вдома. Це для неї найулюбленіша справа. А що стосується Юліани то вона взагалі любить готувати, прибирати. Це для неї справжній кайф. Робити якісь страви. Кулінарія - ось найкраще її захоплення!

Які ми різні, подумала Мілана. Але все одно ми гарні подруги. І це дуже добре. Мої подруги найкращі. Вони моє життя. І треба, щоб окрім них в мене ще був хлопець. От тому і треба піти обов'язково до тих хлопців і уважно придивитися що вони такі за люди. Може там на мене чекає моя доля? А може й ні. Хто його зна. Але поки що заміж я не збираюся. Просто хай буде хтось. Не з подругами ж мені цілуватися та обійматись. Бо я ж доросла людина і звісно що цього усьго мені теж хочеться. Але не більше. Про все таке нам ще зарано думати, визначилася нарешті Мілана з усіма своїми мріями та бажаннями. 

Ні раз й не два, вона уявляла, як вони разом гуляють з коханним. Як тримають один одного за руки. Як тримають один одного в обіймах. Вигулюють увечері її улюбленого собачку — французького боксера "Герду". Ходять разом у кіно та на концерти. Їй було самотньо у цьому великому та різноманітному житті. Так. Все навколо неї кипіло і вирувало, як гарячі ключі. Але це було не зовсім те про що вона постійно мріяла. В неї були найкращі подруги, хороші знайомі. Це все було не те. Потрібен був той самий, один єдиний, для душі та для серця. Бо всередині Мілана була ще тим романтиком. Так, вона любила таке все -  реальне та живе. Те, до чого можно було доторкнутися руками. Але вона теж мала душу. Якщо Мілана ніколи не говорила про це вголос, то це не означає, що їй не хотілося того ж самого, що й Кароліні.

Її подруга часто мріяла вголос і розповідала про свої таємні бажання. Кароліна говорила про те, що їй хочеться мати хлопця поруч. З ним разом зустрічатись. Разом гуляти з ним. Вона мало не щодня говорила про це своїм подругам — Мілані та Юліані. Юліана на це все морщило обличчя. Вона всім своїм виглядом показувала, що їй не подобається усі ці розмовами про хлопців. А Мілана, Мілана ніяк на це зовні не реагувала. Але в глибині душі їй хотілося того самого.
Простого жіночого щастя. Щоб її хтось кохав. Хтось, кого вона покохає сама. Їй хотілося кохати й бути щасливою.