Леді Анет - Магиня серед драконів , Леді Анет

Глава 5: НЕВІДОМІ МАЛЮНКИ ТА НЕСПОДІВАНІ ЗУСТРІЧІ

Обід довелося пропустити.

Я навіть трохи забула про заняття. Так захопилася пошуком інформації про незрозумілий малюнок, що пропустила перший дзвінок.

А найцікавіше, що я нічого не знайшла!

Менше ніж за годину я переглянула цілу купу книг по рунах. Але в жодній з них не було навіть найменшого натяку на малюнок, схожий на той, що з’явився на моєму зап’ясті.

Це обставина викликала в мене повне здивування. І водночас дикий азарт.

Я знайшла щось, про що не говорилося в підручниках. Принаймні в тих, що я встигла переглянути. Це однозначно був виклик. Я ж не заспокоюся, поки не знайду.

Погано лише те, що малюнок ніяк не був пов'язаний з печаткою покори. Тому я й досі не розуміла, що з Леоном.

Чи можна вже з нього мотузки плести?

— Студентко, вам пора на заняття, — над головою прозвучав сухий голос бібліотекарки, вириваючи мене з роздумів.

Я здригнулася і подивилася на годинник. Вже запізнювалася! А на пари з теорії рун запізнюватися було категорично небажано. Я й так була у викладача на особливому рахунку. На особливому поганому рахунку.

Завдяки одному ледарю!

Я подякувала суворій бібліотекарці, підхопила сумку і помчала на навчання. Бігла, не особливо розбираючи дороги, поглинена думками про дивний малюнок.

Звідки він взявся? І чим мені загрожував?

Я вслухалася в свої відчуття в тілі. Рука не боліла, не було свербежу чи якихось алергічних реакцій. Запаморочення, нудоти й інших можливих побічних ефектів теж не було. Як мінімум за своє фізичне здоров'я я була спокійна.

Але що з ментальним станом? Ось із цим було складніше. Ніяких змін у собі я не відчувала. Раптових бажань теж не виникало.

Але чи можу я собі довіряти? Адже божевільний ніколи не визнає своїх дій і слів ненормальними. Так і я могла зараз зробити щось із ряду вон виходящого і навіть не усвідомити цього.

Наприклад, запалати до Леона почуттями… Яка жахливість! Чур мене! Може, Ліра права, і мені варто йти до декана?

Рішення прийнято. Якщо моєму здоров'ю загрожуватиме небезпека, так і вчиню. А до того постараюся все з'ясувати самостійно…

Я завернула за кут і на всю силу вдарилася в стіну.

— Ай! — скрикнула я, схопившись за забите чоло.

— Маг, дивись, куди йдеш, — стіна раптово відповіла мені голосом Леона.

Це я в нього встигла врізатися? Нічого собі, у дракона тверді груди!

Так, а куди це він направився? Навчальне крило було в інший бік.

— Куди йдеш? — запитала я вголос. Напевно, знову зібрався прогуляти!

— Не твоє діло, — відповів Леон і, обігнувши мене по дузі, завернув за кут, звідки я тільки що вибігла.

Якийсь він занадто задуманий. Я б навіть сказала, похмурий. Ніколи раніше не бачила його таким. Що з ним сталося?

— Стій, відповідай! — кинула я йому в спину, вирішивши перевірити дію своєї печатки. А раптом?

Але дракон навіть не обернувся.

Я роздратовано зітхнула і поспішила на теорію рун, як на всю академію пронісся посилений магією голос:

— Увага! Усі драконеси, будь ласка, пройдіть до кабінету ректора.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍