Night mystery - Довічне кохання, Night mystery

Андрій і його боротьба з почуттями,та таємний будинок

Андрій ішов, захлинаючись сльозами, не в змозі повірити, що досі кохає Катерину. 

По дорозі він зустрів свою дівчину, Анну.

— Любий, що сталося? Чому ти плачеш? — запитала вона, обійнявши його.

Андрій різко відштовхнув її.

 

— Я більше тебе не кохаю. Прощавай, — сказав він і пішов геть.

 

Анна не розуміла, що сталося, і кричала йому вслід, але він її не слухав. Його думки були зайняті лише Катериною.

 

Зовсім не думаючи, куди йде, Андрій опинився в лісі. Він навіть не звернув на це уваги. Дорога привела його до покинутого будинку.

 Він виглядав зловісно, але цікавість перемогла страх, і Андрій вирішив зайти всередину.

У будинку він чув дивні звуки, але думав, що це просто вітер. Коли падали речі, він вважав, що це якісь тварини.

 Йому не було страшно — поки він не побачив чоловіка зі шрамом на пів обличчя.

— Ти хто? — запитав чоловік зловісним голосом.

— Я... Андрій, — тихо промовив хлопець, переляканий.

— Не бійся, я нічого тобі не зроблю, — сказав незнайомець.

— Ви тут живете?

— Так, я живу тут із народження.

— Вам не страшно жити на самоті в лісі?

— Мені не страшно. А тобі, хлопче? Не страшно заходити в такі місця?

— Було трохи страшно, але мені стало цікаво, що тут усередині, — зізнався Андрій, розглядаючи картину дівчини на стіні. — А хто ця дівчина?

— Це... моє перше кохання. Її звали Анастасія, — чоловік сумно всміхнувся.

— А де вона зараз?

— Вона померла. Я не вберіг її, — на його обличчі відбилися біль і страждання.

— Ох... Співчуваю, — мовив Андрій.

— А в тебе є перше кохання?

— Так. Її звати Катя, — зітхнув хлопець. — Я думав, що за всі ці роки забув її, але насправді я досі її кохаю...

— Тоді скажи їй про це. Бо потім може бути пізно, — сказав чоловік.

— Ви маєте рацію! Я зараз же піду й зізнаюся їй! — Андрій усміхнувся. — Дякую вам!

Він вибіг із будинку.

— Бережи її, хлопче... — тихо мовив чоловік і сховався в тіні.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍