Оля - Знову нема світла?, Оля

-ваш світ відсталий в цій області.

-ні, багато людей вже не користуються бібліотеками, є електронні варіанти.

-і що це таке?

-якщо зможу показати то буде супер.

Я витягла телефон, який я швидко перекинула з джинсів до сукні. Я ввімкнула телефон та побачила, що є зв'язок. Я не повірила в те що побачила, але всеодно набрала номер, який знаю напам'ять та почала чекати, як тут пішли гудки.

-слава богу, гудки ідуть.

-що сталося, що ти робиш?

-пізніше розповім.

Трубку взяли та я почула стурбований голос жінки з того боку трубки, зараз ми були так близько, і водночас так далеко. Нас відокремлювали світи.

-мамо, ало, це я, Даша.

-Дашо, це справді ти? Я в це не вірю, ми так хвилювалися, що з тобою сталося? Тиждень пройшов.

-як тиждень?

-ми всі тебе шукаємо.

-мамо, послухай, я незнаю чи довго зможу бути на зв'язку, тримай телефон при собі, не шукайте мене. Я подз.

Зв'язок обірвався та я не встигла договорти.

-подзвоню.

-що сталося?

-дякую тобі, Боже, дякую за те що дав почути голос мами.

-ти говорила з мамою, що сталося?

-давай присядемо.

-звичайно, ну і?

-у нашому світі є таке як зв'язок, з його допомогою ми можемо говорити з людьми, коли є зв'язок то це показує на телефоні. Телефон це ця штука, що в мене в руках. Я забула вимкнути телефон, зажди хвилину.

Я вимкнула телефон для того, щоб він не розряджався, адже з батьками ще хотіла говорити, поки не знайду спосіб як звідси вибратися, на щастя телефон був заряджений.

-що ти зараз зробила? І навіщо?

-телефони мають здатність розряджатися, їх треба заряджати, для того, щоб він працював. Якщо він розрядиться то з нього толку буде нуль. Він буде як простий камінь, нічим не допоможе.

-все більше дивуюся вами.

-я зловила зв'язок і подзвонила мамі, як виявилося у них пройшов тиждень.

-час іде інакше, мене от що цікавить, як ти змогла додзвонитися до мами? Ти ж в іншому світі.

-я сама незнаю, а тепер давай до справ, як тут знайти те що нам потрібно?

-зараз все буде.

Дівчина махнула рукою та почала говорити.

-перенесення в інший світ.

З полиці вилетіла книжка.

-інший світ.

З іншої полиці теж вилетіла книга.

-попадання, попаданці, як попасти в інший світ?

На столі ще з'явилася одна книга та на цьому все.

-ну, все що поки я знайшла, якщо тут не буде того, що треба можемо ще раз спробувати.

-дякую тобі.

Я взяла першу книгу та прочитала назву.

-казки про попадання.

-тоді це ми одразу відкидаємо.

Проговорила дівчина, але з свого досвіду я знала, що інколи казки стають правдою, хоча часто прикрашені.

-ні, тут може теж бути щось, тому я це прочитаю, але після того як прочитаю інші, знаєш, у нас завжди кажуть так. В кожній казці є доля правди.

Я взяла іншу книгу та теж почала читати.

-міфічні появи попаданців.

Я взяла третю книгу з надією, та почала читати.

-попадання.

-почнемо?

-ти будеш мені допомагати?

-звичайно, Дашо, я бачу як ти рвешся додому, але я можу тебе про дещо попросити?

-звичайно, про що?

-якщо зможеш попасти додому, даси мені свій телефон, можливо, ми зможемо зв'язатися. Мені буде цікаво як ти, що з тобою.

-є папірець?

-так.

Дівчина показала на стіл де лежав папір та олівець. Я підійшла до стола та почала писати.

-подзвониш на цей номер, пароль від телефону я тобі дам коли буду впевнена, що зможу повернутися додому.

Або коли буду впевнена, що довіряю тобі на сто відсотків.

-добре, тоді домовилися. Давай до справи, чого стоїш?

-мені подобається твій запал.

Ми сіли за стіл та взяли книгу в руки.

-якщо знайдеш щось, що здається тобі важливим запиши сторінку і книгу, а потім покажи мені.

-так, звичайно.

Я почала читати та нічого не бачила. В книзі були прості легенди, оповіді про попаданок, як тут я побачила щось знайоме. Я записала сторінку, це побачила Аманда та потяглася до мене, щоб подивитися що я знайшла.

-що там?

-ця історія дуже схожа на мою. Послухай.

Багато років тому в нашому князівстві з'явилася якась дівчина, яка не була схожа на інших. Вона говорила дивні речі, про те, що вона з іншого світу та немає тут бути, дівчина розказувала, що вона живе в Київській Русі та нічого незнає про магію.

-коли то було? Від тебе я не чула про Київську Русь.

-в історії я не сильна, але як я пам'ятаю то Київська Русь це період з кінця 9 століття.

-а ти коли живеш?

-2024 рік нашої ери.

-тобто треба вираховувати.

-я вирахую, але мені потрібно трохи часу і листочок з олівцем.

Я взяла листок і олівець, який дала мені Аманда та почала думати, через хвилину я подумала та почала писати, а Аманда дивилася і не розуміла, що я хочу. Я помножила 163 на 7 та вийшло 1141. Я відняла рік в якому я жила від цього результату та вийшло 883.

-вийшло, я знайшла рік.

-і що ти цим щось дізналася?

-незнаю, що я дізналася, але у мене є рік, можливо, мені ця інформація буде потрібна.

-тоді добре, повернемося до книг?

-так, повернемося.

Ми взяли до рук книги і знову почали читати, через 5 хвилин я знову знайшла інформацію про цю попаданку.

Дівчина була обраною, її направили в академію та почали використовувати в своїх цілях, князь темного князівства за допомогою дівчини став королем, а через декілька років імператором. Так темна імперія практично зрівнялася з світлою, але дівчина померла занадто рано та імператор не зміг перевершити своїх ворогів.

-це саме захочуть зробити і зі мною?

-можливо. Я незнаю цілей батька, цей князь, а в подальшому перший імператор був моїм предком, і батько зможе перевершити його, якщо буде використовувати тебе.

-ну дякую, тепер я стану зброєю для імператора, точніше він спробує зробити мене зброєю, але так і знай. Я не піду у нього на поводу, якщо ви щось таке замислите я спалю весь палац, і вас в ньому, не сумнівайся.