Оля - Знову нема світла?, Оля

Я все так само сиділа, а до мене підійшла Аманда.

-в вашому світі прийнято так сидіти?

-так. Ми спокійно можемо сидіти на траві, і нічого нам не буде, спробуй.

Принцеса сіла на траву поряд зі мною, на її обличчі я побачила явне здивування, та тільки тепер зрозуміла, що їхні моральні цінності зовсім відрізняються від наших, їхні манери, поводження, загальноприйняті норми. У нас все різне.

-твій брат завжди такий?

-так, це його звичайний стан, коли його роздратують.

-ну якщо звичайний стан то його часто так дратують.

-буває, можеш ще щось розповісти про ваш світ?

-знаєш, в нашому світі стільки всього, що я можу днями говорити, що саме хочеш почути?

-магія, що вам відомо про магію? Ця тема мене сильно зацікавила, адже як ви можете знати про неї, коли в вас її нема.

Дівчина з цікавістю втупилася в мене очікуючи моєї відповіді, а я навіть незнала як їй пояснити, а можливо, в нас насправді є магія, тільки в окремих людей, або колись була магія.

-у нас є багато книг, серіалів, фільмів, але це я тобі вже говорила, а взагалі ця тема досить складна для обговорення, адже ми не можемо знати напевне чи вона є, чи ні. Я зараз задумалася і моє відношення до магії змінилося. Я задала собі такі питання, а що якщо магія існує, просто вона в окремих людей, а нам простим людям її просто не показують, або, можливо, вона колись існувала, але по якимось причинам зникла, або вона завжди існувала і буде існувати, просто щось сталося і маги почали переховуватися, а люди вже це вважали як казку, вигадку.

-можливо ти і права. Було б цікаво дізнатися як там насправді.

-так, ти права. Знаєш, я вже досить довго не могла зібратися та запитати в тебе, але схоже я все ж таки зібралася, у вас є бібліотека?

-більша тільки у світлої імперії

-чудово, можеш мене провести в бібліотеку? Можливо, там щось буде про інші світи і як туди потрапити.

-можу, можу просто зараз.

-тоді пішли.

Ми встали та я дещо помітила.

-у тебе є маленька проблемка.

-яка?

-трава, вона покрасила твою сукню.

-можемо зайти в мою кімнату. Я швидко перевдягнувся та одразу в бібліотеку?

-звичайно, без проблем.

Дівчина махнула рукою та переді мною з'явився зелений портал, як я зрозуміла.

-що це за хрінь?

-портал, не переймайся. Все нормально.

-добре, просто в нашому світі такий спосіб пересування на одному рівні з нереальним та вигаданим.

Я зайшла в портал за дівчиною та ми опинилися в її кімнаті. Кімната була як для справжньої принцеси. Ліжко з рожевим балдахіном, біля вікна туалетний столик, також я побачила двері в іншу кімнату, можливо, це гардероб, а можливо, це ванна кімната, хто зна. Посередині кімнати був рожевий килим, стіни були покрашені білою фарбою, також в кімнаті була ширма, за якою мала перевдягатися дівчина, біля туалетного столику білий великий диван на який я і присіла.

-красиво.

-я готова, пішли, а ти не хочеш переодягнутися?

-ні, та й немає в що.

-я тобі дам якусь сукню.

-ні, дякую, не люблю сукні. Вже краще так.

-але ж так не піде. Я обіцяю, що підберу тобі щось легеньке, не таке як ношу я.

-якщо тільки легке.

-тоді чудово 

Дівчина сплеснула руками та завела мене за ширму, як виявилося за ширмою була ще одна кімната, це був гардероб, як тільки я зайшла в кімнату то в мене почали бігати очі, стільки нарядів, тільки всі вони, мабуть, жахливо некомфортні.

-чудово, що ж ми тобі підберемо, не переймайся, деякі з нарядів я навіть ні разу не носила, тому, якщо захочеш, зможеш забрати собі. Ти ж будеш жити тут певний час.

-ти права 

-ось подивись на цю сукню.

Дівчина показала мені тоненьку сукню жовтого кольору з довгими рукавами, як навчила мене моя бабуся, спочатку потрібно подивитися тканину, це дуже важливо. Я промацала тканину та виявила, що вона була напрочуд приємна та легка, Аманда не збрехала. Такі сукні я справді не проти носити час від часу.

-мені подобається.

-чудово, зачекай.

Дівчина почала кидатися гардеробом та накидувати мені на руки все більше та більше нарядів. В цілому я нарахувала десь з 10 суконь.

-ти впевнена, що мені потрібно стільки?

-так, ти сказала, щоб сукні були зручними та тонкими, а під них, ось такі туніки, вдягай швидше.

-добре.

Я почала міряти сукні та кольори цих суконь губилися в моїх очах так, що я навіть не могла пригадати їх, єдине, що я змогла пригадати так це декілька моментів. От я стою в блакитній сукні, яка була всипана такими самими блакитними ліліями, наступний спогади я стою в фіолетовій сукні схожого фасону, ще один спогад я сміюсь з жарту Аманди, проте, що одна з суконь виявилася для мене трохи закоротка, і от я знову стою перед Амандою, тільки на цей раз в сукні сонячного кольору та усміхаюсь їй, те що мені сподобалося в цих сукнях в половині з них були кармани, а це означало, що я змогла б покласти туди телефон, гроші, яких в мене не було, і як я буду тут жити, не уявляю.

-ну що, ти готова?

-так, можемо йти. 

-можна на цей раз без порталу, своїми ногами мені якось звичніше.

Ми вийшли з кімнати та направилися до якогось старого корпусу.

-в бібліотеці зазвичай нікого нема, тому вона в старому корпусі.

-зрозуміло.

Аманда стала, махнула рукою та двері відчинилися.

-корисна штука, у нас теж таке схоже є.

-як це?

-зазвичай в супермаркетах коли ти заходиш то двері самі відкриваються.

-цікаво, а що таке супермаркети? І як вони відкриваються?

-це велике приміщення, дуже велике, де ми купуємо їжу. На дверях є датчики, як я знаю, які реагують на рух, але якщо чесно то я ніколи не цікавилася технікою так обширно, щоб багато знати. Я більше любила медицину, ліки, захворювання.

Ми пройшли в бібліотеку та я ледь не втратила щелепу від подиву.

-велика, я таких бібліотек ще не бачила.

-в вашому світі нема таких?

-я жила в невеликому місті, тому вони набагато менші, та й навіть в столиці такої не буде.