Оля - Знову нема світла?, Оля

-Едгард, можна йти на перевірку.

В кімнату зазирнув Вільям та нарешті заспокоїв, чи не заспокоїв свого товариша.

-пішли, допустимо я повірив в те, що ти з іншого світу.

Ми вийшли з зали та пішли довгими коридорами, що мені сподобалося. Я любила такі коридори та палаци, мене завжди заворожувала ця середньовічна архітектура, брами, картини, інші частини інтер'єру. Мене зводила з розуму думка, що я зараз можу побачити цю архітектуру і навіть доторкнутися до неї, до цих картин, тарілок та стародавніх ваз. Дашо, не про те ти зараз думаєш. Вони тебе зараз буквально звинувачують в тому що ти не та ким ти є насправді, а ти про коридори, вази та тарілки думаєш. Тим часом ми дійшли до якоїсь зали. Чоловіки відкрили двері та я пройшла до центру кімнати, де було написано якийсь текст незрозумілими мені літерами, це що латинь? Porta probatoria. Probatoria це перевіряючих, чи перевіряюча, а porta? Казав мені Михайло Іванович, навіщо тобі та англійська, вчи латинь, адже в аду чорти на латині говорять, хоча я впевнена, що він жартував, але одночасно і був правий, адже в іншому світі є латинь, схоже.

-а що означає цей напис?

-який? 

-porta probatoria.

-перевіряюча брама.

-все ж таки не всі міски я пропила і проїла на навчанні.

-ти знаєш давньоземську мову?

-в нас цю мову називають латинською, і так знаю, частково.

-стій там.

Все почало світитися та чоловіки ледь не впустили свої щелепи. В їхніх очах я побачила здивування, цікаво, що ж вони могли там такого побачити?

-ну, що там? Ви так і будете стояти?

-во-во-вона обрана.

-тобто ви тепер вірите, що я попаданка?

-віримо.

-чудово, а тепер давайте розбиратися, як мені попасти додому? На мене там чекають батьки, подруги.

-ти не повернешся додому

В мене вирвався нервовий сміх, ну не може ш такого бути, щоб я залишилася тут назавжди.

-ви зараз невдачно жартуєте?

-ні, додому ти більше не повернешся.

-як, як я не повернуся додому, що ви мелете. Ви знайдете спосіб як повернути мене. Ви мене зрозуміли?

Я підійшла до Едгарда впритул та почала погрожувати йому.

-а інакше, а інакше я спалю цей палац, от побачите. Від нього нічого не залишиться, а потім і сама помру, можливо так я повернуся додому.

-ти не посмієш.

-а якщо посмію? А якщо посмію? Що ти зробиш?

-витягну тебе з того світу, і тобі прийдеться відповідати за свої дії.

-ну витягнеш ти мене з того світу. Поки незнаю як і знати не хочу, а мені що робити? Ви живете в знайомому вам світі, поряд з вами ваша сім'я, друзі, а я тут одна, зовсім одна. У мене була чудова сім'я, у мене були прекрасні подруги. Я навчалася в хорошому університеті, жила спокійним життям, але я якимось чином попала сюди. В цьому світі немає ні одної людини, яка мене розуміє.

Я вийшла з кімнати розлючена, а за мною Едгард та Вільям.

-ця дівчина мене доведе, бачиш з ким я бабраюся.

-не потрібно зі мною бабратися. Я сама дам собі раду, вже доросла дівчинка.

-ти диви, який у неї слух.

-уявляєш, і я щось вмію.

-тебе саму на хвилину залиш і ти таких проблем натвориш, що потім розбиратися треба цілий день.

-а я спробую натворити стільки, щоб ви розплутували все мінімум дня 2 і я вас не бачила.

-вона мене доведе.

-а по тобі не видно, таке відчуття, що тобі подобається це все.

-Вільям, що ти говориш, та вона ходяча проблема.

-а ще красива, розумна, горда, та загорається в одну секунду і через це готова спалити все. Ця кароока шатенка явно тобі подобається, характер у неї запальний, як і у тебе, та я бачив як ти посміхався тільки що.

-не мели дурниць, бо може почути тебе і подумати що ти серйозно.

-не почує. Я трохи перестрахуватися.

-купол від підслуховування, розумно, ти ще не зовсім лишився мізків від кохання до моєї сестри.

-як бачиш.

-куди вона взагалі йде?

-незнаю.

Я повернула та вийшла на терасу, а з неї вже на подвір'я.

-слава богу. Я думала ніколи не вийду на природу. Так, Дашо, тобі потрібно спокійно посидіти і подумати.

Я всілася прямо на траву біля дерева, а до мене підійшли чоловіки і почали говорити.

-і що тобі це дало?

-я на свіжому повітрі, мені тут краще думається.

-ти не хочеш встати? Дівчина не може так сидіти на траві, тим більше в такому вбранні.

-а я не така як всі тут, тому я буду сидіти на траві в штанах, сукні красиві, але в них явно не так зручно.

-рано чи пізно ти повинна будеш звикнути.

-а я не хочу. Я взагалі тут не хочу довго залишатися, при першій можливості повернуся додому.

-ти диви, уперлася і все. І в чому ти тоді ходити будеш?

-ну для початку я не буду весь час носити сукні.

-добре, тоді для тебе виготовлять штани та кофти, так і бути. Бачу, що з тобою сперечатися немає сенсу.

-ваша величність знезійшла до мене, дуже вам дякую.

-ваша високість.

-що?

-до принца звертаються ваша високість, ваша величність звертаються до імператора, короля.

-давай далі, що ще потрібно?

Я проговорила все, що мені потрібно та чоловік заговорив.

-добре, постараюся це все знайти, як з тобою важко.

-ти не перший хто так говорить, тому мене цим не зачепиш.

-я вже зрозумів це, тебе взагалі важко зачепити.

Я посміхнулася та далі продовжувала обдумовувати, що ж мені робити.