Оля - Знову нема світла?, Оля

1. Знайомство з новим світом.

Головний палац темної імперії

-Едгард, як ти не розумієш, не можна її саджати в темницю. Вона обрана, вона може вбити нас, та що там нас. Вона може знищити всю імперію.

-обраних не було років 150. Вона не може бути одною з них, це не можливо. Всі її нащадки померли. Це, мабуть, проста ілюзіоністка, яка змінила колір очей.

-потрібно негайно провести перевірку, якщо вона справді обрана то потрібно направити її в академію разом з нами. Вона може знищити всіх нас, тому ми маємо зробити так, щоб вона вважала імперію своїм домом, та не хотіла нас знищити. Ти чудово знаєш, які у нас стосунки з світлою імперією, а якщо у нас буде вона то вони не зможуть протистояти нам. Ми незнаємо чи виживе твій дядько, який зараз знаходиться присмерті.

-добре, можливо, ти справді правий.

-нарешті, думав, що ніколи не достукаюся до тебе.

-бачиш, це все ж таки можливо.

Хол палацу темної імперії

Я ходила колами не розуміючи, що зі мною буде,  де я взагалі та що мені далі робити.

-можливо досить, набридло вже.

Я повернулася та побачила невисоку дівчину з русим кудрявим волоссям та підтягнутою фігурою, вона була в красивій коричневій сукні. Вона стояла припершись до стінки та весь її вигляд показував, що вона нудьгує, а її очі були холодні як сталь, вони не виражали ні однієї емоції. Прямо зараз вона очевидно розглядала мене. Та хто вона така?

-хто ти? І що тут робиш?

-що роблю в палаці своєї сім'ї? Цікаве запитання.

-ем.... вибачте. Я незнала.

-нічого, ти мені краще ось що скажи, ти справді попаданка?

Дівчина швидко відійшла від стіни та сіла на диван, а в її очах заграли якісь емоції, чи то цікавість, чи то радість. А я так і стояла навпроти неї.

-ну, чого мовчиш?

-вибачте, мені потрібно трішки подумати над цим питанням.

-добре, тоді я розповім про себе. Я Аманда Сміт, дочка Річарда Сміта, який є темним імператором та Каріни Сміт, колишньої імператриці. Середня дитина, є два брата. Старший Едгард ти його вже знаєш і молодший Томас, з ним ти можливо потім познайомишся. Едгарду 19, другий курс академії. Мені 18, цього року маю їхати на навчання в академію, Томасу 16. Тепер твоя черга, хто ти?

-я Мельник Дарина, народилася в місті Мукачеві. Вже рік навчаюся в місті Ужгороді в медичному університеті. Твоя ровесниця, до речі.

-як? Як ти рік навчаєшся, коли тобі 18?

-ми вчимося з 6-7 років. Спочатку ми йдемо в школу, кожна людина зобов'язана закінчити 9 класів школи, це приблизно 14-15 років, потім має вступити в коледж. Здобути освіту та працювати, інші ж залишаються до 11 класу, а потім ідуть в університет, 11 клас закінчують в 17-18 років.

-цікаво, продовжуй.

-у нас є літні та зимові канікули. Я саме була вдома на літніх канікулах. Мама попросила мене піти в підвал, і от я тут.

-як ти тут опинилася?

-я спустилася в підвал та виключилося світло.

-світло не може зникнути, якщо цього не захоче маг.

-в нашому світі немає магії, але в нашому світі є технології. Ми змогли досягнути багато чого і без магії.

-ого, як це без магії, а що у вас є?

-ну, ми можемо включити світло одним доторком, можемо готувати їжу за допомогою багатьох приладів. Про технології свого світу я можу говорити годинами.

-я нікуди не поспішаю.

-ну тоді слухай.

Пройшла година

-ого.

-це ще не все, людство багато чого досягло.

-тоді я розумію чого вам не потрібна магія. Ви і без неї чудово живете.

-так і є, хоча багато хто мріє про магію. Я теж колись мріяла. Багато років, а потім зрозуміла чого ми досягли і припинила мріяти про магію, але схоже мої мрії завели мене сюди.

-тобто, ви все ж таки знаєте, що таке магія?

-так, в нашому світі є фільми, серіали, книги, де описується магія.

-а як люди змогли дізнатися про магію?

-незнаю, фантазія велика, хоча дивлячись на це все в мене з'являються сумніви, можливо, хтось справді потрапив в магічний світ, а потім повернувся і розповів про свою подорож людству, а вони подумали, що це проста байка, казка.

-нічого собі.

-я бачу ти вже і з моєю сестрою познайомилася.

-познайомилася, а що не можна? 

Проязвила я.

-брате, тепер я зрозуміла чого ви такі здивовані.

-і чому вони здивовані?

-мало дівчат можуть так звертатися до чоловіків. Зазвичай це або божевільні, або дуже впевнені в собі та своїй силі.

-в нашому світі жінки практично на рівні з чоловіками. Вони працюють, здобувають освіту, займаються різними видами спорту, тому якщо жінка так звертається до чоловіка то вона просто не боїться його, і тут нема нічого такого.

-так, дивуюсь вашим світом знову і знову.

-ти що вже й моїй сестрі голову забила своїми розказнями?

-так, забила. 

Знову проязвила я.

-брате, а що не так?

-тому що говорить вона не правду.

-не може цього бути. Вона так правдиво і легко говорила, наче це справді їх світ. Не думаю, що вона могла видумати два міста за секунду, потім ще багато речей, книг, письменників.

-тобто ти мене брехухою називаєш, так? Та як ти смієш! Навіщо мені це все вигадувати?

-для того, щоб ми подумали, що ти обрана та попаданка.

-хочеш накажи закинути мене в темницю. Мені паралельно, роби що хочеш, та я не брешу. Запам'ятай, ніхто не сміє обвиняти мене в брехні, чи в тому, що я не робила.

-не вірите, добре, навіщо мені пояснювати щось таким ідіотами як ви? Залишайтеся при своїй думці.

-не розкидуйся словами, бо можеш пошкодувати.

-десь я це вже чула, занадато банальна фраза, що ти мені зробиш? Хоч пальцем мене тронь і я тебе закопаю.

-а ти з характером.

На це я тільки спромоглася фиркнути та всі слова з моєї голови самі вивітрилися. Все життя мені подобалися такі хлопці, але тепер я бачу, що цей напищений індюк аж ніяк не той кого я собі уявляла. Я мільйон разів уявляла як я попаду в інший світ, але не думала, що це станеться зі мною насправді і як би це не було смішно, але зараз я хочу додому і ні крапельки не хочу тут залишатися.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍