Анна Авілова - Срібне яблуко, Анна Авілова

      Джейн сумнівалася, що місис Кларк має онуків. Принаймні за той час, що вона провела в лікарні, її навідувала тільки сестра. Хоча, можливо родичі жінки жили десь далеко.

     ‒ Звичайно зайду. Хотіла спочатку занести речі й випити кави, але знаєш… мабуть, прямо зараз і піду, а ти поки люб'язно поставиш чайник, а заразом може, подружці горнятко кави зробиш, - Джейн грайливо усміхнулася подрузі.

    Анна у відповідь засміялася:

    ‒ Гаразд, все зроблю, вважатимемо, що ти на обході.

    Джейн пригладила костюм, що трохи пом'явся в дорозі, і вийшла в коридор. Через вікна струменіло м'яке весняне світло. Який же чудовий день, просто краса. Навіть у їхньому завжди темному відділенні світло, як ніколи.

    - Місис Кларк, добрий день, - привіталася дівчина, зайшовши в палату, але вчасно помітила, що жінка спить і замовкла. Джейн тихенько підійшла до вікна, щоб сильніше розсунути штори. Її нога запнулась об книжку, що лежала на підлозі. Дівчина нахилилася, щоб підняти книгу та помітила, що рука жінки якось занадто розслаблено звисає з ліжка ... Серце почало шалено битися в грудях. Джейн кинулася до ліжка місис Кларк, в голові сварячи себе за чергову паніку. Але цього разу її тривога була небезпідставною. Вона приклала руку до сонної артерії – пульс був відсутній, дихання – також. Шкіра жінки набула синюшного відтінку...

      Насправді ще з перших курсів свого навчання Джейн не раз уявляла момент, коли їй потрібно буде рятувати чиєсь життя. Адже саме для цього вона й прийшла в медицину. Вона уявляла весь алгоритм маніпуляцій, які вона повинна буде виконати. І вона зробить їх правильно та швидко, як справжній лікар. Інакше й не може бути, це її покликання. І ось він – момент істини, той самий випадок. Але замість продуманих алгоритмів довкола панував хаос серед хаосу. Біготня, крики, медсестра, що набирає в шприц адреналін. Апарати, що підключаються з усіх боків. Джейн побачила на моніторі ознаки фібриляції шлуночків і крикнула Анні провести дефібриляцію. Як вони всі зібралися разом? Коли покинули палату місис Кларк? Ці факти залишилися десь на задвірках її підсвідомості. Все відбувалося немов у тумані: Анна тягне за собою дефібрилятор, Джейн робить штучне дихання і дає всім команди під час масажу серця. Вона чула свій голос - "Розряд", - і намагалася все повітря зі своїх грудей вдихнути в жінку, що вмирає. З усієї сили натискала на грудну клітку, а кімната все пливла: чи то від сліз, чи то від спеки. Ні, лікарі не повинні так поводитися. Вони не повинні плакати, кричати, метушитися. Вони повинні тверезо виконувати свою роботу. Анна взагалі, здавалося, була думками зовсім в іншому місці. Вона орудувала електродами дефібрилятора, але її обличчя виражало цілковиту відсутність. Хоча, хто знає, чи була тут сама Джейн насправді, чи їй це все тільки снилося.

   В якусь секунду Джейн здалося, що вона витратила всі сили, дівчина просто взяла місис Кларк за руку. На зап'ясті жінки виблискував браслет у вигляді нитки з перлиною. Джейн відвела погляд від браслета і цієї миті побачила, як Анна, наблизившись з електродами, самовільно дала розряд дефібриляції. Джейн навіть встигла подумати, а чи встигнуть реанімувати її саму, перш ніж настала темрява.