Вікторія Рудь - Кохання-зітхання, Вікторія Рудь

Вівторок

 Амурка прокинулась дуже рано і почала будити Ліринку, яка тільки-но закінчила читати вірші і вирішила трішки поспати.

– Навіщо нам так рано вставати? – бурмотіла вона крізь сон.

   –  Потрібно повернутися в художню крамницю, – пояснила Амурка.

   – Це не може почекати?

   – Ні. Крім того, ми залишили там швидколіт.

   – Ну добре. Ти мене вмовила – летімо!

 На щастя на вулиці було тихо. Навігатор, влаштований в годинник Амурки, показував, що крамниця знаходиться в іншому районі за декілька кварталів від будинку Гліба, тож летіти довелося  майже півгодини. Крамниця була ще зачинена. Амурка з Ліринкою влетіли в ту саму дірочку, що вчора зробив їх швидколіт. Тут їх вже чекали Музинка, Фарбинка і Прозинка. Поряд з ними стояв ще один швидколіт.

  – А ви тут що робите? – здивувалася Ліринка.

  – Вас шукаємо. Талантон Найталантонніший дізнався, що ти вчора не повернулася і відправив нас на ваші пошуки.

– А як ви нас знайшли? – продовжувала дивуватися Ліринка.

  Подруги дивилися одна на одну, ніхто не наважувався сказати правду. Нарешті Фарбинка випалила:

  – Талантон Найталантонніший так хвилювався за тебе, знаючи, що ти полетіла з Амуркою, що влаштував у твій швидколіт маячок.

  – Я ж казала – ти йому подобаєшся, – засміялася Амурка.

  – Це твоя робота? – підозріло запитала Ліринка.

  – Як ти могла подумати? Щоб я пустила стрілу в  Найталантоннішого?! Ні. Я тут ні до чого, – Амурка так щиро образилася, що Ліринка їй повірила. Хоча, насправді, це зробила вона. Одного разу Талантон Найталантонніший дуже розлютився і насварив її , сказавши, що такий талант, як у неї, нікому не потрібен, що кохання – це дурня для слабаків, а сильні чоловіки цим не страждають. Амурка розсердилась і, коли він відвернувся, пустила в нього стрілу, а в наступну мить зайшла Ліринка. Тож Амурка не винна, що так вийшло!

  Дівчата слухали розповідь Ліринки про вчорашні пригоди, дивувалися і пропонували різні виходи з цієї ситуації. Амурка перебирала стріли і надіялася, що наречений Рити  прийде. Хвилин через двадцять двері крамниці відчинилися і вона зрозуміла, що Фортуна сьогодні до неї прихильна. Затамувавши подих дівчата спостерігали, що буде далі. Амурка почекала, доки Рита поправила зачіску і стала біля каси. Сергій, так звали її нареченого, розглядав якусь картину. Амурка прицілилась і попала прямо в серце Рити. В цей час в крамницю зайшов Гліб. Їх погляди зустрілися. Це   повний провал! Рита зашарілася і відвела погляд. «Як я могла заручитися з Сергієм? Я ж його не кохаю! Ось який чоловік мені насправді подобається», – з сумом подумала дівчина. Гліб теж був сам не свій. Після безсонної ночі  виглядав дуже втомлено. Він  розгубився, і не знав з чого почати розмову. До каси підійшов Сергій:

– Ну, то я вже побіг, бо запізнюся на роботу.

– Добре, – ледве видавила з себе Рита.

– Хто це? – з явними нотка ревнощів запитав Гліб, коли за Сергієм зачинилися двері.

  – Та так…ніхто…один знайомий, –  Рита не впізнала власного голосу і не підводила очей на Гліба. Не могла ж вона йому сказати, що заручена!

 Дівчата гомоніли, розповідаючи одна одній вчорашні новини Талантонії. Ліринка, зразу зрозуміла, що щось пішло не так.

– Що? Знову? – співчутливо запитала вона подругу.

  Амурка лише мовчки кивнула головою. Вона знову все зіпсувала. Як тепер розплутати цей любовний трикутник, чи то пак, навіть чотирикутник, бо є ж іще рептилії в далекій Австралії. Чи може ці рептилії все й вирішать? В Амурки починала боліти голова. Ще ніколи вона не помилялася так часто! Їй захотілося у відпустку.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍