Arachne - Сфера Доли, Arachne

Він озирнувся, намагаючись вловити хоч якісь ознаки зміни, але краєвид довкола залишався незмінним. Однак усередині нього щось змінилося. Він відчував, як невідома сила, народжена в момент дотику до Сфери, почала діяти на його розум і тіло. Кожен його крок тепер був наповнений цією новою енергією, потужністю, яку він ще не навчився контролювати, але яка вже вирувала в його жилах, готова вирватися назовні.

"Випробування почалися..." Ці слова луною лунали в його голові, повторюючись знову і знову. Кай розумів, що Сфера не просто випробувала його на мить. Тепер кожен його крок, кожне рішення будуть частиною того великого випробування, на яке він сам прирік. Він відчував тяжкість відповідальності, яка все більше тиснула на його плечі.

Раптом перед ним виникло щось — дивне й загадкове, немов силует людини, витканий із піску та світла. Фігура нерухомо стояла на відстані кількох кроків, ніби чекаючи на щось. Її риси були невиразні, розпливчасті, як міраж, але Кай знав, що це не ілюзія.

- Ти пройшов перший поріг, - голос цієї сутності звучав у його голові, наче Сфера говорила з ним через неї. — Але попереду на тебе чекають серйозніші випробування. Ти не знайдеш легких шляхів і не завжди сила допоможе тобі. Що ти обереш: шлях правди чи шлях влади?

Кай завмер. Питання було ясним, але відповісти на нього виявилося не так просто. Він розумів, що Сфера могла відкрити перед ним можливості, про які він навіть не мріяв. Але чи міг він довіряти цій силі? Адже, як показали йому видіння, не кожен, хто володів нею, зміг зберегти себе та захистити світи.

— Я виберу шлях правди, — повільно промовив Кай, стискаючи кулаки. — Влада без правди призведе лише до руйнування.

Фігура зробила ледь помітний кивок, і світ довкола Каю знову почав трансформуватися. Небо потемніло, і піски почали вихором підніматися в повітря, огортаючи його. Він відчув, як сила Сфери знову накрила його, але цього разу не з м'якістю, а з тяжкістю випробування. Вітер посилився, навколо замиготіли неясні образи, і перед Каєм почали з'являтися постаті — стародавні воїни, хранителі й занепалі обрані, кожен із яких не пройшов свій шлях до кінця.

— Ти повинен пройти їхній шлях, — пролунав голос знову, — але твій вибір визначить, хто ти насправді.

І ось Кай стояв на порозі невідомості, готовий зустріти долю віч-на-віч. Навколо нього клубочився вихор піску, перетворюючись на постаті давно забутих воїнів та зберігачів. Їхні очі були порожні, але в них відбивалася вся історія тих, хто раніше стосувався Сфери. Ето були образи, створені самою силою, яку Кай тільки почав осягати, і вони чекали, коли він зробить свій перший крок у їхній світ.

Кожна постать, що виникає з піску, здавалася одухотвореною міццю, але у рухах відчувалася втрата. Вони були не просто духами минулого — це були ті, хто не зміг пройти свій шлях до кінця, і тепер їхня доля перепліталася з випробуванням Каю. На нього ліг важкий тягар усвідомлення, що кожен, хто стояв тут до нього, колись був також сповнений рішучості, але все ж таки опинився на межі провалу.

"Чому вони не пройшли?" — це питання билося в його голові, але відповідь була десь у майбутньому. Зараз перед ним стояв вибір: піти вперед і ризикнути всім або повернути назад, відмовитися від свого шляху і піти в забуття.

Попереду вимальовувався величезний кам'яний арочний прохід, вирізаний у скелі, що ніби виникла з нізвідки. З арки виходило м'яке свічення, яке приваблювало, але в той же час ховало в собі невідому загрозу. Підступивши до арки, Кай відчув, як серце починає битися сильніше. Це було перше випробування.

Крок за кроком він наближався, відчуваючи, як кожен його крок ніби стає важчим, а повітря навколо згущується. Здавалося, що час почав сповільнюватися. Коли він був за кілька кроків від проходу, одна з фігур, що постала перед ним з піску, заговорила:

— Ти думаєш, що готовий, — її голос був глибоким, наче виходив із самого ядра землі. — Але справжня готовність не в силі чи знанні. Ти маєш зрозуміти: одне неправильне рішення, і ти станеш частиною цього прокляття. Як і усі ми.

Кай подивився на постать — це був воїн, з нальотом давнини на обладунках, але з обличчям, сповненим мудрості та скорботи. Він розумів, що це попередження, але шляху назад не було. Сфера чекала, і вона не вибачала слабкості.

- Я готовий, - твердо відповів він, дивлячись прямо в очі фігурі. — Але я не повторю вашої помилки.

Воїн кивнув і повільно розчинився у вихорі піску, ніби його місія була завершена. Тепер Кай був один перед обличчям долі. Він зробив останній крок, здолавши невидиму грань, і увійшов до арки.

Світ за аркою був іншим. Пейзаж пустелі змінився похмурим лісом із високими деревами, крізь крони яких не пробивалося світло. Листя під ногами було сухим і шаруділо при кожному його кроці, а навколо витав густий туман. Тут все здавалося нерухомим, але Кай знав, що за цією тишею ховалась загроза. У цьому місці кожна його дія мала значення, і будь-який необережний рух міг стати фатальним.

Сфера більше не була видно, але її присутність він відчував кожну секунду, наче вона була частиною його самого. Тривога наповнила його серце, але страх поступився місцем рішучості. Кай розумів, що попереду чекає щось більше, ніж фізичні випробування. Тут будуть перевірені його переконання, його душа та здатність протистояти внутрішнім спокусам.

Густий туман почав згущуватися, і з нього знову почали з'являтися постаті — ті самі занепалі, але тепер вони були зовсім інші. Їхні порожні очі горіли світлом, і вони йшли прямо на Кая, оточуючи його щільним кільцем.

— Випробування починається, — прошепотіли вони в унісон.

Кай стиснув кулаки, відчуваючи, як у його венах починає прокидатися сила Сфери. Йому потрібно було не просто пройти це випробування, але довести собі і Сфері, що він гідний того, що чекає на нього попереду. Фігури, що оточили його, повільно звужували коло. Їхні рухи були неспішними, майже плавними, але в цьому була прихована загроза. Кожна з них була втіленням невдач і падінь, і їх погляд пронизував Кая, як холодний вітер, викликаючи тремтіння не страху, а усвідомлення тієї тонкої грані, на якій він був.