Любава Волошин - Змії вміють кохати, Любава Волошин

Салазар та Мелінда  побачили  Годріка Грифіндора,що дивився в простори,коли вже підходили  до маєтку.

Годрик здавалося тільки їх і чекав. Яскрава, осяйна посмішка була на його обличчя максимально природньою. Неначе він народився з цією посмішкою.

Він був простим,відкритим та щирим,багато розмовляв та радів. Але у Салазара залишився осад через те,що біля самого порогу Мелінда немов розчинилася у повітрі.

Але він її відшукає, Годрик точно знатиме де її знайти.

-"То виходить я єдиний хто відгукнувся на твоє запрошення?"

-" Салазара,мій любий гостю, ти прийшов у мій дім і ощасливив мене своєю присутністю. Оскільки я вже переставав сподіватись на те,що взагалі хтось прийде.

Мої мрії і бажання такі прості, так мало я здавалося б хочу. Але наскільки великий виклик потрібно кинути нашому суспільству,щоб потім усе життя наші з тобою імена назавжди увіконвічнились. Та я не готовий боротись сам з усім, мені потрібно багато світлих голів готових боротись за світле майбутнє наших нащадків. І я радий,що ти приєднався до мене."- Годрик говорив щиро,дивлячись прямо у вічі Салазару. І цей дивакуватих запал поволі приймав і його промородену болотом душу. Немов чиста струмкова вода змивала тину з темних заплямованих самотність куточків душу.

Салазар  був неабияк занепокоєний та заінтригований ідеєю про школу чарів. Стати засновником такого закладу,викладачем означало стати відомим і знову возвеличити Слизеренів. Збільшити владу,здобути нові знання, навчитись чомусь чого він не вміє. Стати ще могутнішим...

А могутність та влада неабияк непокоїла Салазарову душу. Він ховав цю хіть та пристрасть до влади, приховував та любив як любив Онікса і себе самого.

Ця риса була нагородою та прокляттям їхнього роду і Салазара це не обійшло.

-"Створення школи і набір штату займе не один день і навіть не один місяць. У нас чимало роботи, потрібно захистити та заховати навчальний заклад, оскільки завжди знайдеться той хто захоче нашкодити нашим спадкоємцям. Потрібно знайти викладачів,дослідити та перевірити кожну дрібничку. Чи впораємось ми удвох з цим завданням,мій друже?"

-" Я готовий відмовитись від сну і всього себе посвятити цій справі. Моя дорога Лідіяне за усім услідкує і не дасть пропасти маєтку. А от чи зможеш ти надовго покинути власні землі та людей?"

-" Моя тітка з доньками зараз слідкує за усім,думаю,що зможе прослідкувати і ще трошки. До того ж  я  вже запрошую тебе до нас у гості. Щоб остаточно зрозуміти мене та мої думки,ти повинен побачити ті болота. Їхня тиша і спокій, вогкість яка немов осідає на обличчі. Ти зрозумієш мою тишу."

-" Я готовий туди відправитись,хоч завтра,щоб ти владнав остаточно всі справи і ми змогли відправитись  у досить цікаву мандрівку. Оскільки сьогодні до мене перед твоїм приходом залетіла сова."

-" Ти не перестаєш мене дивувати та інтригувати,Годрику. Що ж цікавого ти прочитав у посланні?"

-"Мені писала Ровенна Рейвенклов. Вона не зможе завітати до мене у зв'язку з появою первістка. Однак бажає прийняти участь і хоче вислухати мою позицію."

-"Рейвенклов?  Цей рід живе у Шотландії? Я чув про них, славляться неабияким інтелектом. І мають чи не найбільшу бібліотеку  з рецептами власноруч розроблених зіль та  заклять."

-"Так, скажи,що нам неабияк пощастило,мій друже."

-" Це і справді удача."

Вони усміхнулись один одному мов давні приятелі. Завтра вони поїдуть у землі Слизеренів, а після їхня дорога лежатиме у прекрасну та манівку Шотландію.