Зоя Лістрова - Пограємо в любов, Зоя Лістрова

Глава 27

Герман хотів піти відкрити двері, я зупинила його. Я зобразила хропіння і через деякий час було чути, що внизу трохи рипнули двері.

- Герман, тобі досі не цікаво дізнатися, що він шукає?

- Цікаво. Він, напевно, ще одну спробу зробить, тільки тепер з гіпсом. Це ж як йому треба щось знайти, шо він з хворою ногою аж бігає.  

- У нього справді одна спроба, завтра він пообіцяв піти до себе. Я думаю, це пов'язано зі спадщиною. Напевно він шукає чернетку, або копію заповіту. Він хоче знати, скільки йому і мені дістанеться.

- А сенс?

- Він мені освідчувався в коханні і не раз. Він впевнений, що зможе увести мене від тебе. І все, він багатий. Напевно в нього фінансові проблеми. 

- Ти мені про це не говорила.

- Германе, давай без емоцій. Я думаю, може йому зараз перешкодити шукати, і нехай завтра він ще побуде тут. Вдень я його відволікаю, щоб поставити камери.

- Знову підемо молоко пити?

- Ну не молоко, але окрім як у їдальні з'явитися у нас немає інших варіантів.

Ми спустилися до їдальні. Я поклала на столі мандарини.

- Я почуваюся шпигуном.

- Я теж.

- Я коли він не вийде?

- А чого тоді був під дверима?

- А як ти його завтра збираєшся відволікати?

- Шії , здається двері відчинилися.

Тепер було чути жорсткіші кроки, хоч він і намагався йти тихо. Ми сиділи з приглушеним світлом. Він зрівнявся з дверима і побачив нас. Уявляю, який він відчув облом.

- Ви! Знову тут? Він був здивований.

- На нас нічний жор напав.

- А ти куди?

- Не спитися, хотів трохи походити, розімняться.

- Приєднуйся мандаринки їсти, - запропонувала я.

- Я не хочу бути третім зайвим,  - він пішов.

- Нам його тепер усю ніч чатувати?

- Зараз тільки година тридцять ночі, хто його знає, що в нього в голові.

- Піду за телефоном, щоб не так нудно сидіти було.

- Герман, ти йди, а я посиджу. Мені спати однаково не хочеться.

- Я тебе саму не залишу.

Ми почула відчинилися двері і прийшла Тетяна Вікторівна. Вона здивувалася, що ми не спимо. Сказала, що виспалася. Прийшла попити гарячого чаю. Після години гри в карти нас стало хилити в сон. Тетяна Вікторівна сказала ще посидить, їй треба скласти список продуктів. Ідучи ми послухали під дверима Клима, він хропів і схоже по-справжньому.

- Мене завтра гарматою не розбудиш.

- Нам уже сьогодні вставати о шостій, багато справ. Треба камеру знайти, -я вже солодко засинала.

- А як ти його збираєшся відволікти?

- Гера, спати, - ревнує, а сам зраджує мені чи ні.

Вранці Клим не вийшов на сніданок. Галя зібралася понести йому сніданок у кімнату.

- Давайте віднесу. Скажу, щоб не хвилювався, я йому привезу документи, і он працюватиме тут.

- Що ти задумала? - прошипів Герман.

- Його треба залишити тут?

- Ну так.

Я постукала та зайшла з підносом, він сидів у кріслі. Вигляд був пониклим. Певна річ, не знайшов що хотів. Знати б, що шукає.

- Ти!

- Хотіла дізнатися як нога після вчорашніх променадів?

- Не дуже.

- То залишайся, поки твоя мама не дома.

- Дякую. Він навіть повеселішав.

 

Герман поїхав за камерою, я залишилася під виглядом сильного головного болю. Потім приїхав Герман і тепер треба було відволікти Клима.

- Лізо, мені все-таки дуже цікаво, як ти його збираєшся відволікати в його кімнаті.

- Германе, не ревнуй. Я навіть цілуватися з ним не збираюся. У нас щодо проектів розмова. І врахуй, він тебе не повинен бачити.

Я звичайно придумала іншу тему для розмови, але про неї я не могла сказати Герману. Клима треба було зацікавити розмовою, і щоб він нічого не запідозрив. А робочими моментами його не захопиш, якщо має інші думки. А він напевно, думає як потрапити до кабінету.

 

Клим дійсно був засмучений, що йому не вдалося знайти те, що він шукав. Чого тим двом не спалося. Ще Ліза залишилася сьогодні вдома. Він цього не хотів, але доведеться не лише Тетяну Вікторівну приспати, а й Лізу, бо вночі знову в них буде безсоння. Ще треба з Лідою поговорити, щоб була рішучою. Пора вже спокусити Германа, часу у нас мало, можуть вигнати з дому будь-якої миті. Не до двору ми припали. Ось не вчасно я поламав ногу, всі плани порушив. Я б Лізу на раз два в постіль уклав і привіт Герман.

Він здивувався коли Ліза зайшла вранці, та ще запропонувала залишитися. А ще більше він здивувався, коли вона зайшла і перервала його роздуми.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍