Вікторія Калінгер - Серце Дракона, Вікторія Калінгер

- Добре, зараз я не буду тебе розпитувати, хоч, зізнаюся чесно, мене не аби як зацікавили твої розповіді про магію і древні роди. Все це для мене таке незнайоме і дивне. Але пообіцяй, що як тільки ти розберешся з усім цим, то обов’язково мені розповіси. Без приховувань і недомовок. Розкажеш все як є.

- Даю тобі слово. – Драган подав Мирі руку для стискання, тим самим ніби натякаючи, що неодмінно виконає свою обіцянку, хоча і не був певним у цьому до кінця.

Та  в момент, коли їх долоні з’єдналися, відбулося щось дуже дивне. Їх стиснуті руки огорнуло дивне тепло, що поволі почало переростати в поколювання. Спочатку, Мира гадала, що їй це просто здалося. Та помітивши, як чоловік із запитанням та цікавістю розглядає їх руки, зрозуміла, що він відчуває те ж саме.

- Ти також це відчув? – Запитала прямо дівчина.

Драган лиш кивнув у знак згоди та, відірвавши нарешті свій погляд від їх стиснутих рук, зазирнув у вічі Мири. І тут його здивування стало ще більшим. Очі дівчини, що донедавна були синіми неначе океан, зараз світилися яскравими смарагдами.

- Що це було?

Мира відірвала чоловіка від роздумів.

- Здається тепер я буду змушений виконати свою обіцянку.

- Але я не розум…

- Мира, дай мені слово, що не дозволиш своєму дару знищити себе. 

Прохання Драгана було неочікуваним. І чомусь, Мирі здалося, що в цей момент його голос був надто схвильованим. А ще складалося враження, якесь чудернацьке відчуття, що зароджувалося десь глибоко в середині, що імператор їй чогось не домовляє. Та й вся ця ситуація в цілому дівчині також не дуже подобалася. Тому, щоб нарешті розірвати цей незрозумілий контакт, Мира вже хотіла забрати свою руку. Однак, цього їй не дали зробити. Драган різко потягнув її до себе, міцно стискаючи в обіймах.

- Обіцяй, що поки мене не буде, ти не втрапиш в халепу і будеш себе оберігати.

- Тебе не буде? – Мира остаточно розгубилася. Драган поводив себе дивно та говорив загадками, не пояснюючи нічого до пуття.

- Я змушений буду поїхати на деякий час.

- Але чому? – Голос Мири був тихим.

- В деяких поселеннях Острова не дуже спокійно. Нажаль, тих хто підтримував твого батька, лишилося ще доволі багато. І вони ніяк не бажають миритися з новими законами та правилами, які я намагаюся встановити. Щоб вирішити проблеми, що так активно створюють невдоволені, я повинен  особисто відвідати кожне місто імперії та показати своєму народові, що чинити свавілля і залишатися непокараними ні в кого не вийде. Ставши Імператором цих земель, в першу чергу я мріяв змінити життя тих людей, що зазнали жорстокості від Владлена. Витягнути Острів з тієї утопії, бідності та несправедливості, в якій він потопає вже довгий час.

Драган затих. Слухаючи його тихе дихання у себе над головою та відчуваючи тепло його рук на спині, Мира розуміла, що в Острова Семи Морів нарешті з’явився гідний правитель, який буде здатний подбати про його народ.

- Коли ти маєш вирушити?

- За тиждень.

В Мири було ще так багато запитань. Адже все, про що Драган їй сьогодні розповідав, для неї було таким не знайомим та новим. Однак, вона добре розуміла, що зараз відповідей на свої питання точно не отримає. Тому,  стримуючи свою цікавість, дівчина лиш сильніше пригорнулося до чоловіка, насолоджуючись цією прекрасною миттю.