Вікторія Калінгер - Серце Дракона, Вікторія Калінгер

Глава 17

Глава 17.

До замку імператор та імператриця поверталися, коли сонце вже хилилося до заходу. Мира, яка майже перестала боятися їхати верхи, нарешті почала насолоджуватися прогулянкою та навколишньою красою, розповідаючи Драгану про місцеві традиції та спосіб життя, якого дотримувалися прості люди, що мешкали в Цитаделі.   

Вже вдома, допомагаючи Мирі злізти з коня, Драган подякував їй за гарний день, що вони провели разом. Після чого, посилаючись на справи, які потребують уваги імператора та вибачаючись, пішов до кабінету.

Спостерігаючи за широкою спиною чоловіка, що зникала за вхідними дверима, Мира не помітила, як біля неї опинився старий Боб, який вийшов з конюшні, зустрічаючи молодих людей.

- Панно, бачу подарунок нашого імператора Вам до вподоби. – Чоловік, як завжди був привітним. 

- Ти ще й питаєш? Та він просто чудовий. – Дівчина, нарешті відірвавши свій погляд від дверей, почала гладити Меніфеста по морді та широко посміхатися. – Це певно найкращий дарунок в моєму житті.

Боб ніжно спостерігав за імператрицею та не міг стримати теплої посмішки. Давно вже він не бачив її такою щасливою. Дівчина просто сяяла.

- Я Вам відкрию одну таємницю. Але благаю, не здавайте мене його величності. – Чоловік подивився в сторону замку.

- Ти ж знаєш, що я німа неначе риба.

- Наш імператор вже дуже хвилювався, коли вранці готував Вам подарунок. Він сам особисто сідлав цього красеня, перевіряючи по декілька разів чи все добре закріплено. Тривожиться він за Вас і дбає.

Від слів Боба Мира зашарілася.

- Наш імператор дуже хороший чоловік, хоч і намагається здаватися холодним та суворим. Ви ж знаєте, що я добре розуміюся в людях. Так би мовити, відчуваю їхню істину сутність.

Боб підійшов до Лерта і погладив його по міцній шиї.

- От тільки доля його була не легкою. Занадто багато втрат і горя він пережив.

- Звідки ти знаєш? – Мира була неабияк здивована словами старого конюха.

- Там за горами у мене є родина. Час від часу ми переписуємося і вони мені розповідають про те, що відбувається по той бік. От і про нашого імператора там ходило багато чуток, яких було в рази більше ніж у Цитаделі. Та якщо чуткам я не довіряю і намагаюся не судити по них інших людей, то деякі факти все ж були реальними і відомими багатьом. Наприклад те, що його величність народився не на Острові Семи Морів. Його рідна домівка знаходиться дуже далеко звідси. А ще, будучи дитиною, під час зачистки, яку так завзято проводив Ваш батько, винищуючи всіх магів, він втратив своїх близьких.

Мира дивилася на Боба і все не могла повірити тому, що він щойно розповів. Те, що Драган родом не з Острова Семи Морів, Мира вже знала – імператор сам їй про це сказав в день їхнього весілля. А от про дитинство та минуле чоловіка в стінах замку, та й в Цитаделі в цілому, ніхто і ніколи не говорив. Та й про зачистку вона нічого не знала. Лиш пам’ятає, як одного разу Мо проговорилася про великий похід батька, який назавжди змінив життя мешканців Острова. Та коли вона починала допитуватися, жінка лиш відмахнулася, зіславшись на те, що Мира ще занадто мала, щоб питати про такі речі. І Драган сьогодні, також згадував про те, як сильно її батько ненавидів і знищував все магічне. Невже чоловік мав на увазі ту саму зачистку. Мира знала наскільки її батько міг бути жорстоким, адже не раз і на собі відчувала всю його лють. Та вона і уявити собі не могла, що він з легкістю знищував цілі поселення та позбавляв сотні людей життя та права на існування. Тепер дівчина розуміла, чому Мо їй не розповідала про цей «похід». 

- Виходить, Драганом керувала жага помсти? – Дівчина раптом згадала ведіння, яке бачила, коли вперше зустрілася із чоловіком – «Хлопчик, який тримає у руках такий ще важкий для нього меч. Його тіло спотворене свіжими ранами. Та не вони завдають йому такого нестерпного болю. Не через них з його очей ллються сльози і він викрикує страшні клятви і обіцянки».

Помітивши яким блідим стало обличчя Мири, Боб вже пожалкував, про те, що взагалі почав цю розмову.

- Панно, я зовсім не хотів Вас засмутити.

- Нічого Бобе. Ти мене не засмутив. Я просто і гадки не мала, що Драган втратив всю свою родину через мого батька.  

Взявши себе в руки, Мира передала коней Бобові, а сама пішла до замку. Сьогодні, нехай і зовсім небагато, але їй вдалося дізнатися дещо про свого чоловіка, що вже хоч трохи, але розкривало його особистість.

За роздумами, Мира й не помітила, як опинилася на кухні, де дуже часто полюбляла проводити свій час. Сівши, як завжди за стіл, вона тільки зараз збагнула, що всі жінки раптово стихли і з якимось дивним виразом почали дивитися на неї.

- Панно, Вам тепер не личить ось так сидіти на кухні за столом з простими кухарками! Так не повинно бути! – Першою тишу порушила Неола.

Мира обвела застиглих дівчат поглядом, а потім, подивившись на кухарку, спокійно промовила:

- Чому ж це не личить, якщо я все своє життя звикла проводити разом із Вами на цій кухні.

- Ви тепер імператриця. І єдине, що має Вас приводити сюди, так це обговорення списку страв, які ми маємо готувати. Не більше і не менше. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍