Белла Сніжна - Пропоную тільки інтим, Белла Сніжна

- На діловій вечері. На них не їдять.

- П'ють? - питаю, вловивши легкий аромат від Роми.

- Найчастіше, так.

Їмо в тиші. Я думаю, як почати розмову. В голову лізуть лише виправдання. Але ж я не винна, що зустріла іншого хлопця! Ми домовлялися з Ромою! Тим більше майбутнього у наших з ним відносин немає. Так у нас і відносин немає. А тут шанс на просте і зрозуміле майбутнє. Микола приємній чоловік. Він мені сподобався. Навряд чи це любов з першого погляду. Чи існує вона взагалі, така любов?

- Ром, - кличу, - ти б зміг закохатися з першого погляду? – з запитанням подивилася на нього.

Він з хвилину мовчки дивиться у відповідь.

- Зміг би. І закохався. - відповідає, помішуючи спагеті.

- Не вірю! - відповіла я, посміхаючись.

- Що ж це за дівчина? - дуже цікаво, хто зміг підкорити серце цього чавунного холостяка з першого погляду!

А може він став таким саме через нещасливе кохання? Адже зараз вони не разом. Раптом він до сих пір її любить і страждає?

- Я тоді був ще молодий. - сказав Рома, дивлячись у далечінь, мабуть згадує.

- Перша шкільна любов? - тихо уточнила.

Як же важко стримуватися, коли цікавість так і пре з тебе!

- Ми познайомилися в дитячому саду. - продовжив він.

І замовк.

- І понесли цю любов ... - підказала я йому що добре б продовжити історію.

- У садочку все і закінчилося. Через пару днів вона пішла до іншого хлопчика, тому що у нього була формочка для піску у вигляді равлика. А у мене тільки трикутник і квадрат.

- І запам'ятав ж? А далі що? - я продовжувала кепкувати, а самій стало шкода того милого малюка, а Рома в дитинстві просто зобов'язаний був бути милим янголятком.

- Випросив у батьків ще більше форм зі звірами.

- І вона повернулася? - мені кивнули у відповідь. - І ти простив її.

- Я ніколи не прощаю зраду. - дивиться на мене.

У-у-у. А погляд то який! Мене прийняв, чесно. І говорити якось далі перехотілося.

- Що за новини? - нагадує Рома, відставивши порожню тарілку.

- Я знайшла квартиру! - кажу. - Тут недалеко!

- Добре. - киває він. - Це ще не все? - питає.

На моєму лиці все прочитав?

- Що ти знову накоїла?

- Чому відразу я? У сенсі я нічого не робила. Майже. Загалом, Ром! - дивлюся прямо на нього. - Я зустріла хлопця.

Сказала і замовкла. Рома теж мовчить. Тільки дивиться. Адже і не зрозумієш, про що думає!

- І завтра йду з ним на побачення. - додаю.

- А мені кажеш це з якою метою? - запитує Рома з холодом.

- Ну, ми ж домовлялися. - починаю мимрити.

Не можу говорити з таким Ромою! Він здається занадто дорослим і злим.

Рома в свою чергу посміхається куточком губ. І як мені це розцінювати ?!

- Щось скажеш? - питаю.

- Чекаєш благословення? - уточнює.

- Ні. - махаю головою. - Ти ж не ображаєшся?

- На що? - перепитує, додаючи до губи ще і підняту брову.

Мовчу. Я засмутилася. Чомусь я думала у Роми буде інша реакція. Ну там, не знаю навіть. Просто він якийсь занадто спокійний. А після того як він дізнався про мій перший раз, я чомусь стала думати, що важлива для нього. А він походу правда говорив, що поки я живу з ним, він за мене у відповіді. Тепер я з'їжджаю, і все. Ну і правильно. Чого дарма нерви мотати, якщо у нас домовленість.

- Дякую тобі за все. - кажу, посміхаючись.

- Ти з’їжджаєш сьогодні? - питає.

- Ні.

- Тоді до завтра. - каже підіймаючись.

Зупиняється біля дверей, обертається.

- Прощальний секс? - питає.

Я задумалась. Якусь частку секунди хотіла сказати «так». Але ні.

- Ні, Ром. Я так не можу.

Він знизує плечима. Іде. Здається, закінчилася наша з ним історія. Навіть трохи сумно. Дивлюся на Джека.

- Що, друг. Готовий до нового життя?

Пірат, що до цього вилизувався, подивився на мене, нявкнув і втік. Збирати свої речі, напевно.

Подивилася на телефон. Повідомлення від Миколи:

"Солодких снів!"

Відповівши йому те саме, пішла до себе.

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно