Лоретта Граціано Брюнінг - Керуй гормонами щастя

мовчання, що заведений у мафії. Після того як її батька і брата вбили на її очах, вона вирішує приєднатися до руху проти мафії та дати офіційне свідчення. Від неї відвернулися не тільки всі знайомі, а й власна мати. Дівчина сподівається на захист відомого італійського прокурора, але той не здатен захистити навіть себе.

Фільм заснований на реальних подіях. Прототипом головної героїні стала Рита Атріа, чий батько і брат теж були членами мафії. Вбивства, які відбулися на очах у Рити, стали частиною масштабної каральної акції. Як демонструє фільм, коли загроза починає походити від когось із найближчого оточення, перед людиною постає болісна дилема: вона в небезпеці і в тому разі, якщо залишиться, і в тому, якщо піде. Ми вчимося на прикладах і часто бачимо, що людині вдається уникнути конфлікту, коли вона ігнорує внутрішню загрозу та концентрується на зовнішній.

Книжки

Darwin’s Ghosts: The Secret History of Evolution (Привиди Дарвіна. Таємна історія еволюції. Ребека Скот)

У ролі привидів тут виступають люди, що зрозуміли концепцію еволюції до Чарлза Дарвіна. Хоча попередники Дарвіна не сформулювали принцип природного відбору, але вони усвідомили, що нескінченна різноманітність видів обумовлена адаптаційним механізмом для забезпечення виживання. Одним із цих людей був дідусь Чарлза – Еразм Дарвін, який помер ще до народження онука. Еразм Дарвін був лікарем, натуралістом, винахідником та поетом. Він виклав свою концепцію еволюції в поемі – сподіваючись, що в такому форматі її сприйматимуть легше. Ця книжка є своєрідним нагадуванням, що наші зусилля не минають без наслідків: наступні покоління доб’ються на їхньому підґрунті ще більшого успіху.

Ще один привид – сам Чарлз Дарвін у молодості. Читач зустрічає героя на березі, оскільки Чарлзу не подобається вивчати медицину в університеті, куди він вступив за наполяганням батька, проте його захоплює колекціонування представників морської фауни. На березі він знайомиться з іншими натуралістами-початківцями, один з яких цікавиться: «Ти онук Еразма Дарвіна?» Так, Чарлз усвідомлює значущість праці свого діда і розуміє, що можна заслужити повагу, якщо присвятити себе улюбленій справі.

Роздуми на тему еволюції видів можна зустріти задовго до Дарвіна в працях давньогрецьких, ісламських, американських та французьких філософів. У книжці йдеться про людей, що дивилися на світ свіжим поглядом. У них не було магнітно-резонансного томографа для сканування мозку або електронних мікроскопів для вивчення молекулярної генетики, але вони спостерігали за процесом розмноження тварин та рослин і вивчали результат. За часів Дарвіна виведення нових видів домашніх тварин та нових видів рослин було важливим чинником економічної діяльності та популярним хобі. Закони спадковості активно застосовували на практиці задовго до того, як було сформульовано теоретичне підґрунтя механізму передачі генів.

Сьогодні люди, як і раніше, інтерпретують еволюційний процес з точки зору своїх укорінених переконань. Наприклад, я часто чую, що їсти м’ясо шкідливо або неетично, але ті, хто це стверджує, ігнорують роль полювання в процесі еволюції. Очевидно, що мозок людини зростав, набував активності та розвивався відповідно до того, як отримував усе більше тваринних білків і жирів. Що ефективніше люди полювали, то краще розвивався мозок, і так далі. Учені, що замовчують тему полювання, спираються на принцип колективізму. Вони вважають, що колективний пошук продовольства вів до збільшення доступного обсягу їжі, що, своєю чергою, вело до збільшення мозку і, як наслідок, ще вищого рівня колективізму. При цьому м’ясо не згадується в принципі.

Аналогічно довгий час замовчували тему вибору сексуального партнера – такий само важливий фактор еволюції, як генетичні мутації. На жаль, поведінка тварин під час вибору партнера для спаровування в багатьох аспектах суперечить прогресивним гендерним ідеалам. Люди вважають за краще не зачіпати цю тему. Замість цього ставлять на перший план генетичні мутації, що веде до виникнення апокаліптичної точки зору, ніби теперішні види тварин повинні зникнути з лиця землі, поступившись місцем більш пристосованим. Однак правда полягає в тому, що завдяки механізму вибору сексуального партнера поширення адаптивних рис відбувається без необхідності масового вимирання видів. Тварини просто обирають партнера для спаровування, що має характеристики, які здатні забезпечити виживання виду в конкретній екологічній ніші. Політично некоректний вибір партнера для спаровування стимулює еволюційний процес, але, на жаль, говорити про це не прийнятно.

У сучасному суспільстві під прапором еволюції дуже часто йдуть боротьба з релігією або боротьба за порятунок дикої природи. Коли наука перетворюється на зброю для боротьби, вона неодмінно щось утрачає. У книжці «Привиди Дарвіна» науковий підхід перш за все передбачає відкритість для спостережень незалежно від соціальних наслідків.

Wildlife Wars: My Fight to Save Africa’s Natural Treasures (Війни в дикій природі: Моя боротьба за спасіння природних скарбів Африки. Річард Лікі та Вірджинія Морел)

У 1980-ті Африка була сповнена бракон’єрами з АК-47, а винищення африканських слонів відбувалося неймовірними темпами. Річард Лікі розповідає, як боровся з цим. Його успіхи порушували плани впливових людей, що отримували частку від незаконного обігу слонової кістки. 1993 року невеликий літак, що був пілотований Річардом Лікі, зазнав аварії. Підозрювали диверсію з боку бракон’єрів, але це так і не змогли довести. Річард Лікі вижив, однак йому ампутували обидві ноги. За три місяці він навчився ходити на протезах, повернувся до роботи і очолив Службу охорони дикої природи Кенії. На світлині в книжці можна побачити Річарда Лікі з протезами. Це надихає як приклад великої мужності та позитивного настрою!

Річард Лікі народився в Кенії. Його батьки – відомі вчені Луїс і Мері Лікі. Сам Річард теж був авторитетним палеоантропологом. Йому запропонували очолити Службу охорони дикої природи Кенії, оскільки він невпинно привертав світову увагу до проблеми знищення слонів. На момент його призначення ця служба була вкрай корумпованою. Доходи від туристичних зборів за відвідування національних парків, так само як і міжнародна допомога, зникали в чиїхось кишенях. Через корупцію зовсім не залишалося коштів на охорону кордонів національних парків або підтримку інфраструктури, що була необхідною для розвитку туризму. Якщо у вас колись виникало запитання «Чому нічого не робиться для захисту дикої природи?», із книжки Річарда Лікі ви дізнаєтеся про деякі з великої кількості інших перешкоди на шляху вирішення цього складного завдання.

Річард Лікі продемонстрував дивовижну силу духу перед обличчям серйозних проблем. Підтримку бракон’єрам продовжували надавати