Камілла Лекберг - Крижана принцеса

до шухлядки й дістав пакет із шоколадними кульками. Маленькими, схожими на сосиски, пальцями він дістав із пакета одну кульку й задоволено поклав її собі до рота. Коли нарешті прожував, узяв другу. Люди, які працюють так важко, як він, потребують наснаги.

Щойно Патрик звернув до Танумсгеде біля Греббестад, як зателефонував Мельберґ. Патрик проминув в’їзд до гольф-клубу Ф’єлльбакки й поїхав навспак. Він важко зітхнув. Уже було далеко пополудні, а в нього ще дуже багато справ у дільниці. Насправді йому не варто було гостювати так довго у Ф’єлльбацці, але він не мав сили впустити можливість поспілкуватися з Ерікою. Його до неї притягувало, немов магнітом, і, щоб відірватися, він мав докладати неабияких зусиль. Патрик іще раз важко зітхнув. Він припускав, що закінчиться все це за звичним сценарієм. Кепсько. Лише нещодавно йому вдалося перебороти біль втрати Карін, а тепер він їхав зі швидкістю 120 км/год до нового болю. Суцільний мазохізм. На те, щоб пережити розлучення, йому знадобився рік. Патрик безліч ночей просидів перед телевізором, утупившись у серіали «Вокер, техаський рейнджер» і «Місія нездійсненна». Навіть реклама онлайн-магазинів здавалася йому кращим варіантом, аніж лежати самому у двоспальному ліжку й крутитися туди-сюди, тоді як усі думки крутилися навколо Карін. Він думав про те, що вона зараз з іншим чоловіком у ліжку. Якась безглузда мильна опера. Однаково почуття до Карін на початку стосунків не важили нічого порівняно з тим, що він відчував зараз до Еріки. Логіка підказувала йому, що в разі втрати біль буде надзвичайно сильним.

Патрик їхав занадто швидко, як і завжди, і ось уже залишилися останні крутосхили перед Ф’єлльбаккою. Але цього разу його все дуже нервувало. Він відганяв від себе роздратованість і ледве не втрапив у справжню небезпеку, коли проїжджав останній крутосхил, де обіч колись стояла силосна вежа. Нещодавно її знесли й звели будинок у старовинному стилі. Ціна за нього складала кілька мільйонів, Патрик укотре дивувався, як багато грошей має бути в людей, щоб купити таку віллу.

Зненацька звідкись узявся мотоцикліст, і Патрика охопила паніка. Він змушений був хутко вивернути вбік. У нього аж у серці похолонуло, і він загальмував. Ледь не трапилася аварія. Патрик спантеличено подивився в дзеркало заднього огляду й переконався, що мотоцикліст досі сидів на своєму мотоциклі й спокійно їхав далі.

Патрик проїхав прямо повз міні-гольф і аж до перехрестя біля автозаправки. Далі він повернув ліворуч до багатоповерхівки. Патрик неодноразово дивувався, яким жахливим був цей будинок: коричнево-біла споруда 1960-х років, що розташовувалася біля південного в’їзду до Ф’єлльбакки й була подібна на прямокутну колоду. Патрикові стало цікаво, чим думав архітектор, який розробляв план цієї будівлі. Він хотів сконструювати найжахливіший будинок або ж це був експеримент? Чи, може, йому було так однаково, що він навіть не переймався? Імовірно, цей будинок — результат державної програми захисту довкілля, акція шістдесятих років «Житло для всіх». Шкода тільки, що вони не зробили «Гарне житло для всіх».

Патрик припаркував автомобіль на стоянці й зайшов до першого під’їзду. Квартира № 5. Під’їзд, у якому живе Андерс, а також свідок Єнні Росен. Патрик швидко піднявся й гучно постукав. Підійшовши до дверей, він усвідомив, що останнім часом занадто мало рухається, а натомість дуже часто заходить до когось на каву. Не те щоб він колись переймався тренуваннями, але його фізична підготовка ніколи не була гіршою, аніж зараз.

Патрик на секунду підійшов до дверей Андерса й прислухався. Анічичирк. Або Андерс зараз не вдома, або він так надудлився, що зморений лежить на ліжку.

Квартира Єнні була навпроти квартири Андерса, який жив ліворуч від центральних сходів. Жінка змінила стандартну іменну табличку на власну, дерев’яну, на якій були імена Єнні та Макса Росена, написані звивистим почерком і прикрашені паперовими трояндами. Імовірно, вона заміжня.

Єнні сьогодні вранці зателефонувала до поліції, аби дати свідчення, і Патрик сподівався, що вона досі вдома. Вона кудись виходила вчора, коли вони приходили до неї, однак поліцейські залишили візитівку й попросили її зателефонувати до дільниці, щойно вона повернеться додому. Тому нова інформація з’явилася лише сьогодні: того вечора Андерс повернувся додому раніше, аніж убили Алекс.

Пролунав дзвінок, і відразу ж почувся різкий дитячий крик. Патрик відчув, як хтось подивився на нього у вічко дверей, а опісля відчинив їх.

— Так?

Перед ним стояла жінка з однорічною дитиною. Єнні була дуже тендітною й мала біляве волосся. За його кольором на потилиці можна було припустити, що її натуральне волосся насправді темно-коричневе або навіть чорне, що також підтверджували її темні очі. Обличчя Єнні було без макіяжу й мало втомлений вигляд, а вдягнена вона була в спортивні штани з протертими колінками й футболку з великим логотипом «Адідас».

— Єнні Росен?

— Так, це я. З якого ви приводу?

— Мене звати Патрик Гедстрем, і я з поліції. Ви телефонували до нас зранку, і я хотів би порозмовляти щодо наданої інформації.

Він говорив тихо, щоб не почули у квартирі навпроти.

— Заходьте.

Вона відступила й пропустила його.

Квартира була маленькою, і чоловік у ній точно не мешкав. Принаймні такий, якому було б більше року. Кімната — суцільний вибух рожевого кольору, який проглядався всюди: на килимах, скатертині, фіранках та інших речах. Ще одним популярним елементом у квартирі Єнні були банти, прикріплені до ламп і підсвічників. Здавалося, що для такої маленької кімнати їх забагато. На стінах висіли картини, які підкреслювали романтичний настрій її мешканців і зображали жіночі обличчя з пташками, які пролітали повз. Над ліжком навіть висіла картина з хлопчиком-плаксою.

Вони сіли на білий шкіряний диван, і, на щастя, Єнні не запропонувала йому кави — цього йому за день було вже досить. Вона посадила дитину на коліна, але хлопчина вирвався на підлогу, де невпевненими кроками топтався на місці.

Патрика здивувало, якою юною була Єнні. Здавалося, їй десь вісімнадцять років. Але Патрик знав, що зараз дуже часто люди до двадцяти вже мають одне чи двох дітей. «Отже, дитину звати Макс», — припустив Патрик, не побачивши у квартирі іншого чоловіка. Однак це його не дуже дивувало. Молоді пари не завжди з’їжджаються через дитину.

Патрик дістав записничок.

— Отже, тієї п’ятниці позаминулого тижня, двадцять п’ятого, ви побачили, як Андерс Нільссон заходив до своєї квартири близько сьомої години вечора. Як так сталося, що ви так точно пам’ятаєте час?

— Я ніколи не пропускаю «Інші світи» на ТБ. Ця програма розпочинається о сьомій, і якраз перед цим я