Леся Українка - Том 5

Кембль. У первісному варіанті вона, хоч і несміло, все ж пробує захищати Річарда перед батьком. Про це свідчить такий уривок з дії І, що пізніше був суттєво перероблений.

Кембль

От як дочко?

Так ти вже на моделі перейшла?

Д ж е н н і

їй-богу, татку, я того не знала,

Що він мене ліпив.

Кембль

Так і повірю!

Яка ж вона ота твоя фігура?

Дженні не підіймаючи очей, показує на комин.

Кембль

(підходить і дивиться па статуетку Доісенні)

Чи ба, в яку принцесу нарядив!

Іще б тут ображатись. Се вже, дочко,

Восковий комплімент, а не фігура.

Ну-ну! А я й не знав!

Дженні Та що ж «не знав»!

Хіба се що? Хіба се гріх?

Кембль

Авжеж!

Один: «не сотвори собі кумира»,

А другий: «дівчини не зводь з ума»,

А третій: «не давайся на підмову».

Ся третя заповідь про тебе, Дженні.

Крістабель (тихо озивається)

Шановний батьку, Джошуе, дозволь Запевнити, що брат мій не з таких,

Аби з ума дівчат невинних зводив.

Чи так, матусю?

Е д і т а Правда, Крістабель,

Ти добре кажеш. Брате Джошуе,

З тих трьох гріхів, що ти сказав, зостався

Один: «не сотвори собі кумира».

Се гріх великий, більший, ніж два інших,

Але для правди треба-бо признати,

Що в інших мій нещасний син не винен.

Д ж енні

Мати Едіто, чим твій син нещасний?

Е д і т а

Тим, що в гріху живе.

Д ж е н н і

Але, скажи, се, може, справді гріх Робить портрети?

К е м б л ь

Ну, се не портрет,

Портрети, бач, мальовані бувають,

Твій ліплений. Се бридко перед богом,

Вже ніде правди діти.

Д женні

Я гадала,

Що тільки бог поганський, то кумир.

К е м б л ь

Ні, сказано: «ні всякої подоби».

Се бридко перед богом. Добре, дочко,

Що ти спитала батьківської ради,

Бо іграшки ведуть до згуби часом.

Так, отже, більш портретів тих не треба.

Д ж е н н і

(смутно)

Добре, татку.

Працюючи над твором, Леся Українка вносила й інші зміни, про що свідчать чорновий автограф, а також уривки первісного варіанта драми. Так, спочатку дія відбувалася не в Массачусетсі, а в Меріленд'і, Річард вчився не у Венеції, а у Флоренції. Головні дійові особи не мали власних імен. Було: Мати замість Едіта, Сестра замість Крістабель, Чоловік замість Гоикінс, Скульптор замість Джонатан. Джонатан був учнем, а не другом Річарда; Антоніо, який звався Мікеле, був учителем Річарда у Флоренції, а не купцем, Дженні Кембль була нареченою Річарда, сеньйора Кароліна звалась Анджеліна.

Не відразу був знайдений і заголовок драми. Разом з автографом зберігається окремий аркуш, на якому є напис: «Річард (чор-новик)». Під заголовком до дії І рукою К. В. Квітки написано ще кілька варіантів: «Артист», «Життя артиста», «У пущі», «За океа-ном». «Забута трагедія», «У шурхах», «Річардсон», «Похований артист». Заголовок «У пущі» — підкреслений.

В архіві Лесі Українки зберігаються також підготовчі матеріали до драми: виписки англійською мовою з книги «Thomas Carliile. Oliver Cromwell’s letters, vol. I—V 13 (ф. 2, № 809); список творів Джона Мільтона і літератури про нього (ф. 2, № 810); незакінчена стаття Лесі Українки про Джона Мільтона (ф. 2, № 868); писаний невідомою рукою конспект російською мовою твору Роджера Віль-ямса «The bloody Tenent of Persecution for Cause of consciense» 14 (ф. 2, № 811); незакінчена стаття М. П. Драгоманова про Роджера Вільямса (ф. 2, № 812); бібліографія і виписки М. П. Драгоманова для цієї статті (ф. 2, № 813); уривок друкованої книжки невідомого автора «Footrpints of Roger Williams» 15 (ф. 2, № 814); а також книжка «Alfred Stern, Milton und seine Zeit» 16, Leipzig, 1877, т. I, у двох частинах, з рясними помітками Лесі Українки.

Датується за автографом 1897—1909 роками.

Подається за першодруком, звіреним і уточненим за чорновим автографом.

«Літературно-науковий вісник» — український художній і публіцистичний журнал. За ідейним спрямуванням історія журналу поділяється на три періоди: 1) демократичний (1898— 1906, Львів); 2) буржуазно-ліберальний (1907—1914) і буржуазно-націоналістичний (1917—1919, Київ —Львів); 3) буржуазно-иаціо-налістичний, профашистський (1922—1939, Львів); з 1933 р. виходив під назвою «Вісник».

Драгоманов Михайло Петрович (1841—1895) — український публіцист, учений і громадський діяч буржуазно-демократичного, потім ліберально-буржуазного напряму.

Масачузет (Массачусетс) — штат Північної Америки.

Род-Айленд — штат Північної Америки.

Ханаан — стародавня назва Палестини.

Я став волом, мов вавілонський цар — за біблійним переказом, вавілонський цар Навуходоносор, збожеволівши, їв траву, як віл.

0 с і я — біблійний пророк.

...щ о англіканська церква нечестив а...— Пуритани виступали проти католицької і англіканської церкви, вимагаючи заборони богослужіння, ікон і скульптурних зображень бога. Тікаючи від переслідування в Англії, вони емігрували в Північну Америку.

Нікси —за стародавньою германською міфологією, водяні духи.

Папісти — католики, що визнають папу римського главою церкви.

,..с карає, як Сапфіру, А н а н і є в у жінку нечес-т и в у...— За біблійним переказом, член первісної християнської громади Ананій продав своє майно і утаїв перед громадою частину грошей. За це бог покарав його наглою смертю разом з дружиною, яка не виказала громаді провини свого чоловіка.

Чого ж ти втік від неї, як від жінки П о т і ф а -р а? — За біблійним переказом, Йосиф Прекрасний утік від дружини Потіфара, яка хотіла його спокусити.

Г о л і а ф — за староєврейською легендою, філістимлянський велетень, убитий Давидом; синонім велетня, людини великої сили.

В і к л і ф о в ц і — прихильники Джона Вікліфа (1320—1384), англійського реформатора, що виступав проти влади папи і зловживань духовенства.

JI о л л а р д и — середньовічна релігійна секта, що виникла е Нідерландах і Німеччині. До неї належали переважно ремісники. Зазнаючи переслідувань, лолларди переховувалися в Англії, виступали за соціальну рівність.

«Незалежн і» (індепендеити) — протестантська секта, що не визнавала єпископа.

Рівноправці — протестантська секта.

С і д о її — стародавній торговельний і політичний центр Фінікії, в X ст. до н. е. поступився своєю могутністю перед Тіром.

Tip — велике фінікійське місто на східному середземноморському узбережжі; в X ст. до н. е. стало торговельним і політичним центром Фінікії.

Молох — у фінікійській і карфагенській міфології — бог сонця, вогню і війни, якому приносились