Леся Українка - Том 5

і ч а р д Я не служу. Я їй даю роботу чорну За хліб насущний. Ставлю комини,

Ліплю горшки, будую підмурівки,

Мурую склепи. От моя робота.

Джонатан Хіба ж не служба се?

Р і ч а р д

А звісно, ні!

Роблю по згоді, а не по накаау*

Наймаю тільки руки, а не душу.

Служу я тільки хистові й красі,

А більш нікому. Як артист, я вільний...

Джонатан Та ти ще в школі диспутами вславивсь, Тебе не переважили,— ну,, так от що:

Оце ж я маю свічника робити.

Робота ся для церкви. Я гадаю,

Що може тут пригодитись артист Із християнином. Громада наказала,

Щоб світача зробить на той взірець,

Що тут у Біблії описаний,, в ісходк От слухай текст: «Роби різьблений свічник, Стебло його, і чаші, й круги, й листя У нього мають бути.,.» Не иойму я І скільки чаш і що воно за круги?

Бо, отже, сказано: «Три чаші, як оріхи»,

А далі так виходить, мов їх шість Чи сім, а там знов мов чотири.

Отак же й з кругами і з листям іеж-Раз пишеться: все на єдиній віті.

То знов: сім віт, на кожній круг і лист,

Не розберу. Ти, може, розбереш.

Ось прочитай лиш.

Р і ч а р д,

(читає про себе, далі одсовує книгу)

Я тобі пораджу:

Закрий ти сюю книгу і ніколи На сьому тексті більш не розгортай,

Коли бажаєш ти зостатися артистом.

Джонатан Я хочу християнином зостатись.

Ні, не зостатись, але статись, досі Я був поганином.

Ну, коли так,

То я повік поганином зостанусь,

Хоч би сім раз на день мене хрестили!

Джонатан Річарде! Се не жарт! Згубити душу легко, А вирятувать тяжко.

Р і ч а р д Що ж робити! Evviva l’arte!

Джонатан Бійся ти гріха!

Р і ч а р д О, я боюсь гріха! Я раз вчинив,

Але спокутував.

Джонатан Який же гріх?

Р і ч а р д Та от який. Як будували дш Для ради нашої, прийшли до мене радці Просить, щоб я зробив які покраси На дверях дому. Згодивсь я робити,

Аби хоч раз мій хист громаді послужив, Хотів зробити їм каріатіди або атланти — Де! Руками замахали: «Гріх, поганьство!» Пристали якось на декоративні Фігури лицарів. Зробив моделі,

Показую. Як глянули, жахнулись:

«Тут видко тіло! Знада! Одягти І дать пристойніші постави!» Добре ж,

Я взяв, моделям витяг руки вздовж, Правцем поставив, тіло вдяг по вуха, Обличчя заборолами закрив І кличу радників. Вони поважно Оглянули й рекли: «Отак до діла!»

Порвало се мене, схопив я кия І брязнув ідолів, аж загули

І в порох розлетілись. Остовпіли Шановні радці; я ж подався геть,

Не мовлячи ні слова. З того часу Пропала до кінця між нами згода.

Джонатан До речі, я давно хотів тобі сказати, Даремно ти дратуєш так громаду,

А надто Годвінсона...

Р і ч а р д

Що ж мені Твій Годвінсон?

Д ж о ц а т а н А те, що він в громаді Велику силу має.

Р і ч а р д

Хай він має

В громаді силу, я на самоті,

То й буде з нас обох.

Джонатан Чи ти гадаєш

Один проти громади йти? Для чого Оця твоя робота?

(Показує на статуї.)

Р і ч а р д Для краси! Для мене перш усього!

Та ще для тих,

Що краще зрозуміють Мої змагання.

Джонатан Де ж ти бачиш їх,

Отих прихильників?

Р і ч а р д Не бачу, але жду.

Джонатан Де ж візьмуться вони?

Р і ч а р д Вони вже наростають.

У них у всіх ще не пробився вус,

Та думка пробивається, і в серці Вя^е прокидається огонь святий...

Стверджуючи у драмі думку про те, що суперечність між покликанням художника і практичними потребами громади не одвічна, що вона є наслідком певних суспільно-історичних обставин, поетеса майже повністю скорочує наведений уривок.

Не увійшов до остаточного тексту й інший епізод з чорнового варіанта (дія II). Після слів Джоиатана:

Я б сказав: нічого!

Та тільки се сказав би як поганин.

Тепер, як християнин, я кажу:

Розбий її!

у чорновому тексті було:

Вривається раптом чоловік в небагатому чорному пуританському вбранні, розлючений, ледве гамує себе. Не вітаючись приступає

до Річарда.

Чоловік Слухайте лиш, майстре,

Чи я на сміх вам здався?

Р і ч а р д Що там сталось?

Чого ви так притьомом?

Чоловік Скажіть на бога!

Він ще й дивується! А піч забули?

Р і ч а р д Ах, піч... пригадую...

Чоловік Ще б не згадати!

Се добре сказано! Адже ще вчора Прийти ви обіщали?

Р і ч а р д Та вгамуйтесь.

Направлю піч.

Чоловік

Коли?

Р і ч а р д

Як буде час.

Чоловік Ні, далебі, ви берете на глузди,

У мене піч готова завалитись,

А він мені: «Як буде час»! То майстер! Тепер повинні стати на роботу,

Бо порядились.

Р і ч а р д Я тепер не можу.

Чоловік

Чом?

Р і ч а р д Маю вдома діло.

Чоловік

Отакої!

Робота хатня може почекати.

Р і ч а р д

Не завжди!

Чоловік Чи не се ота робота?

Річард А хоч би й се?

Чоловік Комедія! Ну, майстре,

Мені немає часу тут базікать.

Кажіть одразу, прийдете сьогодні Піч мурувати?

Р і ч а р д

Не прийду, аж поки

Оцю роботу хатню не скінчу.

Чоловік Ви не жартуєте?

Р і ч а р д

Ні.

Чоловік Ну, то знайте,

Що іншого десь муляра знайду.

Р і ч а р д Це ваша воля.

Чоловік

Прощавайте!

Р і ч ар д

З богом!

іоловік виходить, грюкнувши дверима.

Д ж о н а т а н Ну, ти не забагатієш, як будеш Отак усіх людей від себе відправляти.

Р і ч а р д Скажи на ласку, я хіба продався,

Що мушу кидать статую й летіти Якомусь дурню мурувати піч.

Не діжде він!

Джонатан А як не стане хліба?

Р і ч а р д То буду глину їсти.

Джонатан

А родина?

Річ ард За неї не турбуйсь, я не жебрак.

Джонатан Але ж ти напитаєш ворогів Таким обходіниям.

Та дай же спокій!

Хіба немає іншої розмови..,

В процесі роботи над твором певних змін зазнає і образ Джен-ні