Арістофан - Комедії

бика рогатого?

Раб

О ні! Щоб не трубити у похідний ріг.

Трігей

Тоді свиню добірну.

Раб

Ні.

Трігей

А чом би ні?

Раб

А то ще вийде свинство Феогенове.

Трігей

930 А що нарешті?

Раб

Що? Козлятко, думаю.

Трігей

Невже?

Раб

Клянуся Зевсом.

Трігей

Поясни чому.

Раб

Коли на Раді про війну рішатимуть,

«Не вийде! — скільки духу закричать усі, —

Ми — люди врешті, не козли відпущення».

Трігей

Розумна рада.

Раб

Кожен стане лагідним

І мирно, мов козлята, будем бавитись,

І лагідніші будем до союзників.

Трігей

Ну, гайда — за козлятком! Не барись лише!

А я тим часом і жертовник злагоджу.

СТРОФА

Перша половина хору

940 Як добре йдуть усі діла, коли боги сприяють!

Що задумали ми — те збувається все

Саме в пору, одне вслід за одним.

Трігей

(повертаючись)

І справді так: біля дверей жертовник вже

готовий.

(Заходить у дім).

Перша половина хору

Не баріться ж тепер, поки, з ласки богів,

Дме погожий вітрець, супротивний війні.

Нема сумніву — небо для нас

Рятівну переміну послало.

Трігeй

(повертаючись)

Ну ось і кошик, і ячмінь, і квіти, й ніж готові.

Уже й вогонь палахкотить. Бракує лиш козлятка.

Перша половина хору

950 Ану прудкіше всі, ану!

А то непрохано до вас

Присуне з флейтою Херід

І як задме, як засопе —

Тоді, клянусь, йому від вас

Перепаде що-небудь.

Трігeй

(до раба)

Отож, узявши кошик і кропильницю,

Праворуч обійди вівтар, не гаючись.

Раб

Готово. Обійшов я. Ну, а далі що?

Трігeй

Подай-но смолоскип. В воді змочи його.

(Окроплює жертву).

960 Cтруси гарненько. А тепер ячмінь подай.

Скропивши руки, дай мені кропильницю.

Осип ячменем глядачів.

Раб

А далі що?

Трігей

Усіх посипав?

Раб

Звісно всіх. Не знайдеш там,

Гермесом присягаюсь, ані одного,

Кому б ячменик не влетів за пазуху.

Трігей

Жінки, одначе…

Раб

Не журись: під вечір їм

Чоловіки усиплють.

Трігей

Що ж, помолимось.

Хто є у зборі? Де тут благочесті?

Раб

Дай покроплю їх, благочесних. Ось вони.

Трігей

970 Вони тобі здаються благочесними?

Раб

Чому ж би ні? Водою, бач, зливаю їх,

Вони ж — ні кроку з місця, наче вкопані.

Трігей

Ну що ж, молімся швидше.

Раб

Що ж, молімося.

Трігей

(урочисто)

О владарко, богине Миру ясна,

Нам найдорожча!

Опікунко весіль, опікунко забав,

Нашу жертву сердечну сьогодні прийми.

Раб

Прийми, о прийми, найдорожча,

Ради Зевса самого. Лиш так не роби,

980 Як то звикли робить легковажні жінки:

Вони двері свої прихиливши ледь-ледь,

У щілинку вузьку визирають собі.

А довірся лукавим — і тут же вони

Поховаються всі!

Обмини їх — вони визиратимуть знов.

Не глумись так над нами, богине, хоч ти.

Трігей

А в усій своїй величі гордо постань

Перед нами, — в тобі ж ми не чуєм душі,

За тобою тужили ми, сльози лили

990 літ тринадцять підряд.

Припини ворожнечу, й тобі ми дамо

За той подвиг ім'я — Усмирителька війн.

Увільни нас од злоби, брехні й підозрінь,

Не дозволь, щоби ми

Обмовлялись взаємно, меткі на язик.

Поверни нам той сік, що в крові своїй чув

Кожен еллін колись:

Розуміння і дружби взаємної сік,

У серця наші чуйність колишню вдихни.

1000 Хай наш ринок потоне в усякім добрі,

Хай рясніють на ньому гранати, грушки,

Свіжі яблука, дині, мегарський часник,

Одежина всіляка дрібна для рабів.

Хай з Беотії знову нам безліч несуть

Каченят, гусенят, голубів і чирят.

Хай копайські вужі примандрують в кошах.

Тим заваленим ринком посунемо й ми

Метушливим, крикливим, хапливим гуртом.

Ось і Моріх, Главкет і Телей тут як тут,

1010 Ласуни славнозвісні. А вже після всіх

Запізнілий Меланфій надсуне. Та ба! —

Вже розпродано все, і в розпуці тоді

Він заводить плаксиво з «Медеї» таке:

«О пропав я, пропав! Сиротою зоставсь!

Не побачу вже тих, що в городі зросли!»

І тоді всі довкола регочуть.

Нехай, богине, все це стане дійсністю!

(До раба).

Візьми ножа і вправно, по-різницькому,

Заріж козлятко.

Раб

Ні, не можна.

Трігей

Як це так?

Раб

1020 А так Богиня Миру кров'ю бридиться

І вівтарем кривавим.

Трігей

То всередину

Зайди і, заколовши, м'ясо винеси.

Козлятко ж ціле лишиться хорегові.

АНТИСТРОФА

Друга половина хору

А ти отут, біля дверей, візьмись уже

за діло:

Понаколюй— полін, потім вогнище зладь

І все інше придбай для обряду.

Трігей

Погляньте, як я дрова склав, неначе жрець

справдешній.

Друга половина хору

Ну, аякже? Без сумніву, так. Чи ж не ти

На всі руки мастак? Чи ж тобі позичать

1030 Розторопності, вміння, снаги,

Сили духу у праці й нещасті?

Трігей

А дрова вже взялись огнем: Стілбіда

дим задушить,

Ось тільки стіл ще принесу — й раби

не знадобляться.

Друга половина хору

Ну як не похвалить його,

Що так на совість потрудивсь

Заради того, щоб з біди

Священне місто врятувать?

Довіку буде гідний він захоплення й пошани.

ЕПІСОДІЙ ЧЕТВЕРТИЙ

Трігей

(до раба, що повертається з м 'ясом)

Усе готово. Поклади, хай смажиться,

1040 А я тим часом побіжу за потрухом.

Раб

Цим я займуся.

(Побіг у дім).

Трігей

(нетерпляче)

Піде — як по смерть свою.

Раб

(прибігає)

Ну, ось і я. А правда, швидко впорався?

Трігей

Засмаж гарненько.

(Дивиться на дорогу).

От біда! Несе когось.

Ось бачиш, постать у вінку лавровому.

Раб

То що за птиця?

Трігей

На хвалька скидається.

Раб

Пророк неначе.

Трігей

Де там! Це лиш Гієрокл.

Отой віщун з Орея завітав до нас.

Раб

Ану, що скаже.

Трігей

Легко здогадатися:

Бурчати буде, перемир'я лаючи.

Раб

Ю5о та ні він, певно, чує носом смажене.

Трігей

(до раба)

Його не помічаєм. Чув?

Раб

Домовились.

Гієрокл

Це хто складає жертву і кому з богів?

Трігей

(до раба)

Мовчи і смаж уважно. Хвіст — насамперед.

Гієрокл

Кому ця жертва?

Трігeй

(до раба)

Як там справи з хвостиком?

Раб

Чудово, о богине Миру, владарко!

Гієрокл

Тепер відріж первинки і подай мені.