Дмитро Терко - Маятник часу, Дмитро Терко

Двоє з Марсу

Увечері 13 січня на Землі, оператор ЦУПу Віктор, під час підтвердження маршрутних скриптів "Орфея" і "Персея" припустився простішої, ніж хотілося б визнати, помилки. За лаштунками драми стояла винахідлива Хмара. Вона моніторила радіообмін між Центром управління польотами і орбітальним транслятором  ExoMars, який мав першим прийняти файли програм. Перехопивши ці послання, Хмара одразу перехресно передала їх космічним станціям. Таким чином "Орфей" одержав програму "Персея" і навпаки. Коли Віктор послав ретранслятору команду завантажити файли на кораблі, то отримав через нього зворотній запит: "Підтверджуєте заміну: Yes/No ?". Оператор не второпав навіщо це і дав команду відмови — "No". Так або інакше, але реалізувався режим подвійної автентифікації, другим кроком якої і була онлайнова реакція оператора. Потім, в процесі розбору інциденту, виявиться ще одна проріха ― застарілий спосіб хешування. Та це вже не буде мати для Віктора ніякого значення.

 Чотирнадцятого січня 2042 року "Орфей" і "Персей" стартують в напрямку Землі з інтервалом у 600 земних секунд. Стартові вектори кораблів майже ідентичні. Траєкторії на протязі усієї половини їх еліптичних дуг практично збігаються. Це підтверджує телеметрія. Ведеться спостереження засобами космічних телескопів. ЦУП раз на дві години спілкується з Олексієм.

Ніщо не викликає підозр і явного занепокоєння у Алека. Хоча в їхніх розмовах з Віктором продовж усіх цих довгих восьми з половиною місяців відчувається якась недомовка, якийсь незвичний тон завершення фраз, якась ледь помітна розгубленість. А ще ― дивні погляди: вони обидва почали дивитися один одному вслід. Раніше це не траплялося. Та і до чого, адже у стосунках все було гладко.

Одного дня до них в лабораторію завітав Патрік. Розмовляли ні про що. Це дивувало з огляду на професійні інтереси Купола. Він пройшовся поміж столами, приборами, апаратурою. Підіймав кришечки, наче ненароком заглядав в баночки, кидав якісь дотепні репліки. Та у його сірих очах з маленькими зіницями вже не відчувалося "голок", якими він раніше обтикав ними кожного співбесідника, наче голкотерапевт, перевіряючи реакції біо-точок. Поспілкувавшись з ним, Роза із притаманним їй тонким сарказмом сказала:

— Купол "протік". І добавила:

— Здається ваш коктейль дуже швидко вийшов з нього. Швидше за все, Грум по життю все-таки не сталевий, а бронзовий. Алеку, як вважаєш?

― Римляни чудово рубались і бронзовими мечами. Не так важливо чи гострі, аби важкі, відповів знавець-аматор античності. "Троянець" ― моментально нарекла його жінка, але продовжила:

— Ми б його могли іще разок пригостити, та чи не попиває він сам потроху з тієї фляги вашого коктейльчику?

― Люба, я відкрию тобі цю тайну Полішинелю. Він зрозумів, що став жертвою маніпуляції. Але нічого не може тобі і нам усім пред’явити, як по факту, так з точки зору власної моралі. Таким сильним особистостям не властиво перекладати відповідальність за власну необачність на інших, маскуватися або затулятися кимось. Він помститься лише за нагоди в поєдинку сам на сам. Не інакше. Повір. Він провідав нас, побачив, що на нього ніхто не кинув іронічного погляду, не відпустив шпильку, ну і відчалив. Все не переймайтеся, як видихнув Алек і продовжив:

 ― Сьогодні маємо 29 вересня. Завтра зустрічаємо Олексія. Зараз стемніло, ні хмарки. Пропоную взяти біноклі і глянути вгору. Вікторе, можеш нас зорієнтувати? Тоді пішли.

       Але Віктор затримався. Він щось обчислював. Після звернувся до Алека, сказав ще це поки це неможливо, адже відстань зараз становить не менше 1,2 мільйони кілометрів. Навіть у доступний телескоп не побачити об’єкт через його мізерний кутовий розмір[1]. Не кажучи вже про наші 12-кратні біноклі. От завтра, після першої години дня, коли корабель буде підсвічуватися Сонцем, можна спробувати розгледіти яскраву точку.

       З цим вони і відійшли до сну.

Події, свідками яких всі стали наступного дня, відтворено з протокольною точністю "червоними чорнилами у чорно-білих тонах".

30 вересня 2042 року о 7:30 Роза  виїхала на роботу в ЦУП.

 Біля першої години дня чоловіки вийшли на балкон і почали роздивлятися горизонт в напрямку Невади під кутом між двадцятьма і сорока градусами до горизонту і в напрямку захід ― південний захід[2]. Першим побачив яскраву подвійну точку Віктор. Алек наводив свій бінокль вже орієнтуючись на положення його рук. Кораблі наближалися і роздвоювалися. Ще через пів години дві точки остаточно розійшлися, як долі двох, що змінилися місцями. Одна зникла з поля зору (за планом це мав бути зонд "Персей"), друга знижуючись наближалась.

В Центрі Управління польотами через схожість телеметрії оператори «впізнають» зонд як “корабель Орфей”. Зонд "Персей" (тепер із програмою повернення) пролітає повз Землю дуже близько і замість виходу на геліоцентричну траєкторію до UV Ceti, розпочав маневр гальмування. Окреслюючи спіраль він зближався із Землею. Далі ― входить в атмосферу. За ним ведеться візуальне спостереження з двох літаків і потужними наземними засобами. Картинку виведено на великий екран ЦУПу. Через п’ятнадцять секунд об’єкт, охоплений ореолом плазми, зонд вибухає бо не має теплозахисту.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍