Fill - Артефакт Провідника: Печать Темряви, Fill

Розділ 41: Тіні у Тіні

Після того, як темрява навколо почала дещо відступати, і останні посіпаки Кастельга, з рештками своїх кінцівок, зникли в тіні, Ноель не міг позбутися відчуття, що це ще далеко не кінець. Сама тиша була настільки густою, що навіть його дихання здавалося занадто гучним. Всі навколо залишались настороженими, мовчазними, і тільки час від часу можна було почути повільний шелест одягу, коли один з них рухався.

Сильва спокійно витер меч від крові, навіть не обертаючись. Він наче ніби не помічав, скільки страху та болю було навколо, а лише зосереджувався на своїй меті — йти вперед, не зупинятися.

Ларс стояв поруч, у повній готовності. Його холодний погляд ковзнув по розрусі, що залишили по собі монстри, але на його обличчі не було жодного виразу. Здавалося, що ці битви для нього не більше, ніж просто чергове завдання, яке потрібно виконати, і неважливо, чи буде він при цьому живий, чи мертвий.

Ноель не міг зрозуміти, чому так. Йому було боляче і важко, навіть після усіх тренувань і досвіду, який він отримав. Його мозок не міг зрозуміти, чому йому не вдається просто «відпустити» цей страх. Він не зміг би бути таким, як вони, так спокійно і безжально, ніби це не битва за життя, а якась гра.

Вони продовжили рухатися через ущелину, де гірські стіни здавалися ще похмурішими й темнішими, а вітер, що проникав крізь вузькі проходи, був крижаним і різким. Повітря пахло землею, вологою і ще чимось не знайомим, чимось, що змушувало Ноеля відчувати себе все більш ізольованим і маленьким.

Раптом знову тиша — жодних звуків. Тільки гірські стіни та їхні відображення у темному небі, що висять над головою.

— Що це було? — прошепотів Ноель, але на його питання ніхто не відповів.

Він спробував озирнутися, але нічого не змінилося. Перед ними, як і раніше, простягалася вузька тропа, порита вічними дощами та холодом, що відчувався навіть крізь їхні одяги. І все-таки… в його голові не залишало відчуття, що щось непередбачуване чекає їх попереду.

Ларс підняв руку, сигналізуючи про зупинку. Його погляд був спрямований у темряву перед ними.

— Щось не так? — запитав Сильва, зупиняючи свій рух.

Ларс не відповів, але повільно почав спостерігати за навколишнім середовищем. Його очі, здавалось, проникали у темряву, як ніколи раніше. Він був мовчазний, і навіть його звичайна холодність виглядала тепер трохи інакше — наче він намагався знайти щось у цій темній безодні.

— Це… не просто монстри, — нарешті, коли тиша ставала нестерпною, проговорив Ларс.

Сильва закотив очі, сміючись.

— Ти думаєш, що тут зв’язався Самон? — сказав він і знову насмішливо додав: — Ларс, все буде нормально. Ці монстри вже не такі страшні, повір мені. Ти не перший раз у таких місцях.

Але Ларс не звертав на це уваги. Він продовжував вивчати простір перед ними, поки Ноель лише спостерігав, не знаючи, що робити. Йому було незручно. Він відчував, що потрапив у пастку — тут не було часу на роздуми, тут потрібна була дія. Однак, у нього не було жодної ідеї, як рухатися далі, навіть після всього, чому він навчався.

І тут вони знову почули це. Тихе шелестіння, яке наче почулося в самому центрі ущелини. Легке шипіння, схоже на звук, коли когось чи щось потихеньку обвиває змія.

І в одну мить все змінилося. Темрява навколо згустилася ще більше, і звуки стали гучнішими. Щось наближалося. Щось нове, і це було зовсім не те, що вони могли собі уявити.

— Готуйтеся, — тихо сказав Ларс, його тон був значно серйозніший, а вираз обличчя вказував на те, що він вже готовий до бою.

Монстри. Це не було просто нашестя звичайних чудовиськ. З кожним новим шелестом темрява ставала все ближчою і густішою. І хоча Ноель усе ще не розумів повної картини, те, що він побачив далі, змусило його замерзнути на місці.

З темряви з’являлись фігури. І не просто фігури — це були істоти, що наче злились із темним середовищем. Їхні обличчя були приховані під капюшонами, а рухи виглядали так, ніби вони вже були частиною самої тіні.

Нова небезпека. І ці монстри вже не виглядали звичайними.

Цього разу, вони не просто монстри. Вони були самою темрявою.

 

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍