Ніка Сасс - Міст: Подарунок з минулого, Ніка Сасс

Розділ 28

В готелі Стасу вдалося трохи охолонути. Він вже жалкував, що зірвався, адже Агата йому нічого не винна, не обіцяла. А ця ніч була просто миттю слабкості для них обох. Хоча  Стас був не проти повторення. Все було як на початку, варто було тільки спробувати і він підсів на цю дівчинку-карамельку. Можливо, вона, справді, якась чаклунка, адже тепер всі його думки були лише про неї. За всіми цими роздумами він ледь не забув про подарунок на Різдво для сина. Добре, що згадав, коли збирався їхати до Агати, тому заскочив в торгівельний центр по дорозі. З подарунком сину буле легко визначитись, адже вже добре знав про всі захоплення Дані. Та перед ним постало інше питання: чи варто купити щось для Агати? Чи буде це доречно, зважаючи на незрозумілий статус їх відносин. А тоді згадав, що в нього для неї вже є дещо. Чи можна вважати подарунком річ, яку вона загубила, а він знайшов? Тоді все ж зайшов до ювелірного відділу і попросив підібрати до кулону золоті сережки. Він подарує, а чи буде вона носити, то вже її справа. Задоволений своїм вибором, сів у авто. 

 

Агата відкрила двері, натиснувши кнопку на домофоні. Вони з Данилком вже були зібрані, залишалось лише одягнути верхній одяг. Дівчина допомагла одягнутись сину і одягла курточку і шапку, коли у двері постукали.

- Готові? - пролунав баритон Стаса.

- Так! - вигукнув Даня, вовтузячись з черевиками. 

Агата подивилась на чоловіка. Він перевдягнувся, цього разу на ньому був теплий спортивний костюм графітового кольору. Сама ж вона вдягла джинси скіні і сверт товстої в’язки кремового кольору. 

 

Ковзанка знаходилась поряд із найвищою різдвяною ялинкою у Великій Британії. Лунала різдвяна музика і можна було купити теплі напої, не знімаючи ковзанів. Вдягнувши ковзани, вони вийшли на лід. Для Дані взяли “пінгвінчика-помічника” і заняття з інструктором. Агата дуже вправно каталась, чого не можна було сказати про Стаса, який за перший час катання впав що найменше десять разів.

- Можемо взяти і тобі пінгвінчика? - запропонувала з посмішкою Агата, ковзаючи поряд. Тоді як Стас вже тримався за огорожу біля ялинки.

- Смішно тобі, так? - зищулив він очі. - В мене певно дупа вже синя.

- Нічого страшного, до літа все зійде. Зараз же її ніхто не побачить.

- Впевнена? - він кривувато посміхнувся, дивлячись на неї.

- Мам, тато! Ви знов сваритесь? - промовив Даня засмученим голосом, під’їжджаючи до батьків.

- Що ти, сонце. Ми так з татком жартуємо. - відповіла Агата, суворо дивлячись на Стаса. - Тато просто скаржиться, що не вміє кататися і забив собі м’яке місце.

- Коли я десь б’юся, мама цілує і біль минає. - заявив з радісною усмішкою хлопчик.

- Я не проти. - Стас підморгнув Агаті.

- Навіть не мрій! - відповіла вона і зробила обертання. 

Стас знову задивися на неї. В ковзанах вона виглядала як казкова фея, ковзаючи по льоду.

- Мамусю, може ти навчиш тата кататися? - спитав хлопчик, коли Агата повернулась до них.

- Гаразд, давай руку. - вона протягнула Стасу свою долоню. - І намагайся тримати рівновагу.

- Я саме це і робив, але відчуваю себе таким незграбою. 

- Нарешті, є щось, що не вдається Стасу Вітренко. - посміхнулась вона, тримаючи його за руку і легко рухаючись. 

- Знущаєшся, так? 

В Агати почав дзвонити телефон і вона зупинилась, щоб подивитись хто телефонує. 

- Побуть біля Дані, я відповім, добре? - Агата під’їхала зі Стасом до Дані.

Погляд чоловіка змінився, став більш крижаним, хоча ще пару хвилин тому в ньому танцювали бісики. Він здогадувся, хто міг телефонувати дівчині. Саме через це вона не стала відповідати при ньому. Його це не абияк дратувало. Він не хотів щоб у її житті був хтось крім нього. І не важливо, що це тхне егоїзмом. Стасу було начхати. Він прослідкував як Агата поїхала в протилежний бік ковзанки, і стала біля огорожі. На її обличчі сяяла усмішка, поки вона розмовляла, а його з’їдали люті ревнощі. Хвилин за п’ять вона повернулась. 

- Це був Саймон? - вирвалось у Стаса з роздратуванням.

- Це тебе не стосується. Але ні, мені дзвонив Оскар. Вітав з прийдешнім Різдвом. Сказав, що скоро повинні доставити подарунок для Данилка. Певно, треба збиратись. Ще святкову вечерю треба приготувати.

- Я тільки за. Дань, треба їхати додому.

 

Кур’єр з подарунком приїхав, вже після їх повернення. Даня як раз був зайнятий збиранням пазлів зі Стасом, тож Агаті вдалося непомітно сховати подарунок. А після вона пішла на кухню готувати вечерю. Спершу треба було замаринувати індичку. Потім вона помила батат. Приготувала овочевий салат. Відправивши індичку разом з бататом у духовку, дівчина зробила ще нарізку з сирів, виклала оливки. Залишилось лише дочекатись, поки приготується основна страва і накрити стіл. Вона вже виходила з кухні, коли знов зазвонив її телефон. Цього разу дзвонив Сем. Агата вагалась чи варто відповідати після їхньої останньої зустрічі, вона не знала як поводитись. Після третього дзвінка, все ж наважилась.

- Привіт. - відповіла, повертаючись на кухню.

- Привіт. Як справи? - спитав Сем.

- Нормально. 

- Ми можемо побачитись?

- Коли? - здивувалась Агата, позираючи на дверний отвір, чекаючи що будь-якої миті там може з’явитись Стас.

- Зараз? 

- Навіщо? Сьогодні Різдво, я вдома з сином...

- На п’ять хвилин ти зможеш вийти під будинок?

- Гаразд...

- Я під будинком.

Агата поглянула у вікно і побачила його авто, припарковане поряд з входом.

Вона скинула фартух і накинула курточку.

- Я зараз прийду. - вигукнула хлопцям, і побігла сходами вниз. 

Сем вийшов з авто їй на зустріч. 

- Привіт, - намагався поцілувати її в губи, та Агата відвернулася і він ковзнув губами щокою.

- Привіт. Я готую вечерю, тому не можу довго з тобою розмовляти.

- Я, думав, ми зможемо провести цей вечір разом. Дені можна взяти з нами.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍