Ніка Сасс - Міст: Подарунок з минулого, Ніка Сасс

Розділ 27

- Мабуть нам не варто...- виривається у Агати між поцілунками.

- Не варто, - ледь не стогне у відповідь Стас, коли вона кусає його нижню губу.

- Ми все зіпсуємо, - шепоче вона, продовжуючи відповідати на шалені поцілунки.

- Можливо, - він стягує з себе гольф, і починає вкривати поцілунками шию дівчини. - Та я вже не зупинюся. Дуже сильно хочу тебе. - шепоче, опускаючи лямки сукні і торкаючись губами грудей дівчини.

- Я теж, - зі стогоном відповідає Агата.

Їхні погляди зустрілися і в його очах дівчина побачила таку саму пристрасть і бажання, що відчувала цієї миті сама. Під тьмяним світлом торшера, в тиші зимової ночі губи ставали дедалі наполегливішими, а руки більш впевнено рухались тілами, даруючи насолоду. Вони обоє розчинялись у цій пристрасті, один в одному, насолоджувались, забувши про все на світі, лише намагались  стримувати надто голосні стогони, щоб не розбудити сина. 

- Стасе, будь ласка, - шепотіла вона, жадібно вбираючи кожен його поцілунок і дотик.

- Що ти хочеш, Карамелько? - він нависнув зверху, кожним своїм рухом, змушуючи її божеволіти від пристрасті в його руках.

- Тебе...- її відповідь розчинилась у шаленому поцілунку. А далі їх поглинуло дике, нестримне бажання, руйнуючи останні залишки розуму і стриманності.

Вони заснули під ранок повністю знесилені, але неймовірно умиротворені.

Агата прокинулась рано від того, що в неї затерпла рука. Виявилось, що Стас так міцно її притис до себе, що вона не могла поворухнутись. Агата дивувалась, як вони взагалі вмістились разом на цьому дивані, враховуючи габарити Стаса. Ледве виплутавшись з обіймів, вона прибрала пляшку і келихи, склала одяг і пішла в свою спальню. 

- Мамусю! - почула Агата, виринаючи зі сну. Син зайшов до кімнати, потираючи оченята ручками. - А татко вчора поїхав?

- Ні, сонечко, тато ночував у вітальні на дивані, - відповіла, встаючи з ліжка.

- Правда? Можна мені піти до нього? - спитав хлопчик радісним голосом.

- Звісно. Я піду швиденько в душ і теж прийду.

Данилко попрямував у вітальню, а Агата пішла до ванної. Коли вона вийшла з ванної кімнати, то почула голоси, що лунали з кухні.

- Матусю! Тато готує панкейки! - вигукнув син, побачивши її.

- Доброго ранку, - повернувся до неї Стас від плити і підморгнув.

- Привіт, - привіталась Агата, і, ніяковіючи від його погляду, підійшла до холодильника. Вона дістала пакет апельсинового соку і налила собі у склянку.

- Як почуваєшся? - спитав чоловік, не відводячи від неї погляду.

- Нормально. - вона була спантеличена таким питанням, а підступний рум’янець вже почав вкривати щоки.

- Ти вчора пила вино, зазвичай у тебе від нього болить голова.

- А, ні, цього разу все добре. - усміхнулась, сідаючи біля столу і намагаючись вгамувати бентегу і аж надто не задивляться на Стаса. Але це було важко, особливо після цієї ночі. 

- Мамусь, тато обіцяв сходити сьогодні на ковзанку. Пам’ятаєш, ти говорила, що ми підемо? - звернувся до неї Даня, з апетитом куштуючи свій панкейк.

- Так. Гаразд. - вона пішла за телефоном, щоб забронювати білети, адже в святкові дні зазвичай забагато люду хотять відвідати подібні розваги. Повернувшись Агата увімкнула кавомашину, щоб зробити каву. 

- Я замовила нам вхідні квитки на шістнадцяту. - повідомила вона, спостерігаючи як рухаються м’язи чоловіка під гольфом, коли він перевертає панкейки. Він озирнувся і впіймав її погляд, піднявши брову.

- Окей, тільки мені треба з’їздити до готелю і змінити одяг. 

- Ну в тебе ще є час. Будеш каву?

- Не відмовлюсь.

- Я наївся. Дякую. Мам, можна подивитись мультик? - спитав Данилко, вставши зі стільця.

- Добре, йди. - вона поставила каву на стіл. Стас теж закінчив смажити панкейки і сів за стіл.

- Смачного. - побажав дівчині, беручи свою каву. - І дякую за каву.

- Навзаєм. Гм. Стосовно того, що сталося вночі...

- Так? - він дивився на неї в очікуванні відповіді.

- Ми обидва були на підпитку...

- Хочеш сказати, що в усьому винен алкоголь і на тверезу ти б зі мною не переспала? - Стас зіщулив очі і стис губи. - Як зручно. Скинути провину на алкоголь, а потім робити вигляд ніби нічого не було.

- Краще не треба про це.

Він схилив голову набік.

- Чому це? 

- Не варто про це говорити. До цього в нас все не погано виходило, я не хочу щоб через наші непорозуміння постраждав  Даня.

- Але ж нам було добре, не кажи, що це не так. - він подивився на неї зі смутком у очах.

- Це нічого не змінює. - вона опустила погляд, не витримуючи тиску його темних вирів.

- Знов підеш до свого англійця? То може хоч зачекаєш, поки я поїду? - він злився, і Агата розуміла через що, але вона не розуміла взагалі що між ними відбувається. І так, вона думала про те, що це все немає сенсу, адже свята закінчаться і Стас поїде до Одеси. Вона не розуміла суті цієї розмови.

- Ти вирішив мене мучити? - запитала вона, знесилено поклавши голову на руки.

- Ти сама непогано з цим справляєшся. - він встав і пішов до передпокою. - Повернусь близько шістнадцятої. - промовив, одягаючи пальто, і зник за дверима. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍