Ніка Сасс - Міст: Подарунок з минулого, Ніка Сасс

Розділ 26

Квартира Сема знаходилась в наближеному до центру районі в сучасному житловому комплексі. Вони заїхали на підземний паркінг, звідки піднялись на ліфті на восьмий поверх. Стильний ремонт, простора вітальня з панорамними вікнами. Все це дуже підходить Сему. 

- Вип’єш чогось? - запропонував чоловік, пропускаючи її у вітальню, а сам зник на кухні.

- Так. - Агата підійшла до вікна в підлогу з видом на нічний Лондон. 

- Тримай. - Сем протягнув дівчині келих з білим вином. Собі ж налив в склянку бренді. - Ти така напружена. 

Він забрав у неї келих з вином, яке вона ледь пригубила, і поставив на низький скляний столик біля дивану. 

- Чого ти боїшся? - він притис її до свого тіла і поцілував у шию. Це не було неприємно, але як Агата не намагалась розслабитись і віддатись цьому моменту, в неї не виходило. Сем, здається, перестав помічати, що з нею коїться, зосередившись на своєму бажанні і поцілунки дедалі ставали все пристрастнішими. Коли чоловік скинув лямки сукні і оголив її груди, Агата не втрималась і виставивши руки, попросила його зупинитися.

- Що сталося? - підняв він на неї свій шалений погляд.

- Я не можу, вибач. Виклич мені таксі. - вона вибралася з обіймів і поправила ліф сукні.

- Я тебе завезу.

- Не треба. Ти випив. Я сама викличу. - Агата пішла в передпокій за своєю сумкою. - Ще раз, перепрошую. Я, мабуть, ще не готова до такого кроку...

- А чи будеш? - він схилив голову на бік з саркастичною усмішкою.

- Не знаю.

- Головне, чесно. - він взяв свою склянку і осушив одним ковтком. - Я можу ще почекати, тільки якщо це має сенс...

 

***

Тихо відчинивши двері квартири, Агата хотіла тихо піти до себе, але раптом побачила сілует Стаса у вітальні. Він стояв біля вікна. Дівчина поглянула на годинник на дисплеї телефона: перша година ночі. 

- Вибач, я не планувала бути так пізно. Якщо хочеш, залишайся у нас.

- Чому ти приїхала на таксі? - він повернувся і подивився на неї.

Агата ж увімкнула торшер і присіла на диван. Потім, скинувши туфлі, підігнула ноги, вмощуючись зручніше, і тоді підвела очі на Стаса.

- Сем випив, тому я була проти, щоб він мене віз і викликала таксі.

- У вас все добре? Ну...тобто, тобі добре з ним? Ти щаслива? - спитав сідаючи поряд і заглядаючи їй в очі.

- Все добре. А як у вас з Юліаною? - промовила, щоб розрядити атмосферу між ними, яка почала наелектризовуватись. І ці його погляди, питання...”Навіщо він мене мучає?”

- Ми розлучаємось.

- Що? - ледь не скрикнула вона, але вчасно прикрила рот рукою. - Чому?

- Не зійшлись характерами. - він кривувато всміхнувся. Було видно, що ця тема йому ще досі болить.

- Шкода...

- Справді? - він здивовано поглянув на неї.

- А що ти хотів почути? Що я радію через те, що в тебе нічого з нею не склалося?

- Не знаю...Я сам не знаю, що хотів почути. Ти спитала - я відповів. 

- Хочеш випити? У мене є вино. - запропонувала Агата, піднімаючись і прямуючи в сторону кухні. Настрій в неї був паскудний, хотілось хоч трохи змінити його. Ще й звістка про розлучення Стаса. Ця новина її спантеличила.

- Якщо ти мені організуєш спальне місце, то я не проти. - Стас закинув одну руку за голову і спостерігав за дівчиною, яка зникла у холі, та за мить з’явилася з пляшкою вина і двома келихами. 

- Даня швидко заснув? Не сумував за мною? - спитала вона, поставивши пляшку і келихи на столик, сідаючи поряд.

- Ми весело провели час, не переживай. Заснув швидше, ніж я дочитав казку про ведмедика.

- О! В тебе гарно виходить. - промовила з посмішкою дивлячись на нього.

- Що? - він взяв пляшку і, відкривши, наповнив келихи. Один протягнув Агаті.

- Бути татом, - промовила вона тихо, відпивши ковток вина.

- Ніколи б не подумав, що це буде так, що я зможу.

- Ну цьому не навчають ні в школі, ні в університеті. Бути батьками. 

- Точно. Ти - чудова мати. 

- А ти - найкращий батько для Дані. За що п’ємо?

- За те, що виправдовуємо хоча б чиїсь сподівання. - підморгнув їй Стас.

- Вже непогано. - Агата торкнулась своїм келихом келиха чоловіка і відпила ковток.

- Я так боялась, що в нас не вийде. Але ми непогано справляємось.

- То чого ти вирішила сьогодні напитися? Що тебе турбує? - він ще підлив їй вина, сам же лише пригубив.

- Поділись секретом, як піти далі, щоразу не оглядаючись на минулі стосунки?

- Вибач, але тут я поганий порадник. - риси його обличчя загострюються. 

- В мене не виходить. Ні з ким...- вона змахує кехом і частина рідини виплескується  Стасу на гольф і джинси. - Вибач, зараз принесу серветки.

Агата швидко зникає в холі і за мить повертається з упаковкою серветок. Дістає пару і починає промакувати одяг чоловіка. 

- Ще один рух і я за себе не відповідаю, Карамелько. - ледь не прогарчав Стас, прибираючи її руки зі своїх стегон. 

- Пробач. - промовила вона, а її щоками вже розповзся зрадливий рум’янець.

- А ти мені. - він підтягнув її ближче до себе і поцілував такі бажані губи.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍