Аліна Скінтей - Тринадцятий демон, Аліна Скінтей

— 20.

Драгвір знову стиснув зуби, його погляд був сповнений обурення та недовіри. Він стояв біля трону, тримаючи себе під контролем лише завдяки багаторічній дисципліні. Його обличчя, зазвичай стримане, тепер було напружене, а очі випромінювали холодну лють. Він уп'явся поглядом у Дейлана, який стояв перед ним, розслаблено спираючись на стіну, його вираз обличчя зберігав легку усмішку, наче він був глядачем у власній виставі.

Королівська зала була великою, але повітря в ній зараз здавалося важким, напруженим від невимовлених слів і обурення. Свічки, що горіли у канделябрах, кидали тьмяні відблиски на кам’яні стіни, створюючи мереживо тіней, які наче танцювали навколо. Мовчазні вартові стояли по кутах, але навіть вони відчували атмосферу, що панувала між двома чоловіками.

— Ти навмисне все це влаштував, так? — Драгвір говорив крізь стиснуті зуби, ледь стримуючи свій гнів.

— Так, — Дейлан легковажно кивнув, грайливо похитуючи ногою, ніби цей момент був для нього звичайною бесідою, а не важливою розмовою з королем. — Ви повинні були повірити, що помираєте. Тільки так можна було змусити змія діяти. Жорстокий, але дієвий спосіб.

Король зробив крок вперед, його пальці стиснулися в кулаки. Він не міг повірити в те, що чув, але водночас розумів, що кожне слово Дейлана мало свою вагу.

— Ти влаштував ціле шоу, посіяв хаос... — його голос тремтів від гніву.

— Це така подяка за врятоване королівство від Ренвальда і його очільників?! — Дейлан говорив розслаблено, але в його тоні відчувалася деяка злість. — Я ж вам, здається, всіх їх привів вже в наручниках, — він зітхнув, наче пояснюючи просту істину дитині. — Покидати справу відьмака я не збираюся, це так, щоб ви знали.

Король вражено дивився на нього, обурення всередині зростало.

— Твоя особистість відьмака підроблена! — заскреготів Драгвір зубами, не витримуючи його спокою.

— Так зробіть її справжньою, — у голосі Дейлана прозвучав виклик, і його блакитні очі зустрілися з поглядом короля. — В минулому саме ви бажали знищити сім'ю Тарсефтаріусів, і вам це майже вдалося, якби не Піскес.

Драгвір здригнувся при згадці про минуле. Він зберігав незворушність, але його руки ледь помітно здригалися, стискаючись на поручнях трону.

— Твої батьки хотіли підняти бунт, — король промовив тихо, його голос напружений, мов тятива лука, готового до пострілу.

Дейлан коротко посміхнувся, але його очі залишалися холодними.

— І тому у вас рука не піднялася на мене і сестру, — він зробив паузу, щоб дати королю час усвідомити ці слова.

— Стосовно твоєї сестри... — король на мить запнувся, але швидко зібрався з думками.

— Розкривати її особистість я не стану, доки вона сама цього не захоче. Але можете бути за неї спокійними, вона давно не у вашому королівстві. — Дейлан говорив твердо, не залишаючи жодного простору для сумнівів.

— Навіщо тобі моя донька? — король різко змінив тему, його очі звузилися, наповнившись недовірою.

Дейлан знову зробив паузу, погляд його став м'якішим, але водночас відчувалася прихована сила.

— Якщо я скажу, що закохався в неї, ви повірите? — його голос був тихим, але рішучим.

— Ні. — Відповідь короля прозвучала негайно і беззаперечно. Його очі палали, немов він намагався прочитати кожен намір, кожен прихований мотив у Дейлана.

— Навіть так, ви все одно зацікавлені в тому, щоб Астельс тала моєю дружиною. 

Дейлан повільно відступив від стіни, його постава стала ідеально прямою, а обличчя — серйознішим. Він більше не виглядав так безтурботно, як на початку розмови. Тепер він сприймав ситуацію з усією повагою до королівської влади, яку вона вимагала. Проте його очі, як і раніше, не втрачали гостроти та впевненості.

— Навіть так, — промовив він, зустрічаючи суворий погляд Драгвіра, — ви все одно зацікавлені в тому, щоб Астель стала моєю дружиною.

Король нахмурився, його брови звелися разом, а погляд сповнився ще більшою настороженістю. Його очі пробіглися по фігурі Дейлана, ніби той був пазлом, який він намагався скласти.

— Ти думаєш, що знаєш мої мотиви? — сухо відповів Драгвір. — Це не твоя справа вирішувати, хто буде її чоловіком. Мої рішення ґрунтуються на безпеці королівства, а не на твоїх примхах.

Дейлан трохи нахилив голову, не відводячи погляду. В його очах з’явився ледь помітний блиск, що вказував на глибше розуміння ситуації, ніж король міг подумати.

— Королівство, кажете? — він говорив спокійно, але його слова були настільки проникливими, що здавалось, що кожна фраза залишала відбиток у повітрі. — Це завжди було про королівство, хіба ні? Про силу, вплив і контроль. Але з усією повагою, ваша величність, якщо ви справді хочете стабільності для вашого трону, вам варто визнати, що моє союзництво з Астель вигідне не тільки для мене, в першу чергу для вас.

Король стиснув губи, його обличчя зберігало невдоволений вираз. Він був звиклий до інтриг і складних політичних рішень, але зараз відчував, що опинився в пастці хитромудрої гри, яку він не міг до кінця контролювати.

— Якщо це так, — почав він, знизивши голос до небезпечного шепоту, — то що саме ти пропонуєш у цьому "союзі"? Я не дозволю тобі маніпулювати моєю донькою або використовувати її для своїх цілей.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍