Ангеліна Кріхелі - Не в красі щастя, Ангеліна Кріхелі

Туфлі виявилися завеликими. Довелося підкладати попереду ватяні тампони. Незручно, проте вода не хлюпає в безнадійно зіпсованих старих черевиках.

Подякувавши за підтримку, Аліна попрямувала до приймальні начальника. Робоче місце зустріло її тишею. Здається Максим ще не приїхав. Що ж, це на краще. Вона сидітиме тихо, частково прислухаючись до поради подруги.

Начальник, який з'явився за п'ять хвилин до зустрічі, був схвильований. Він нервово сіпав волосся руками, шукав якісь сторінки додаткових звітів, у яких також виявились сліди шахрайства невідомих.

- Аліночко, зробіть, будь ласка, ваш чудовий заспокійливий чай, - на ходу попросив шеф, не удостоївши секретаря поглядом.

А ось цього дівчата не передбачили. Встати доведеться у будь-якому випадку.

Стиснувши змоклі долоні в кулаки, сховала їх під столом, збираючись із духом.

- Гаразд, - прошепотіла вона самій собі, наважуючись. - Я - це все ще та сама я. Зрештою люди реагують не на одяг, а на наше ставлення до себе. Це нам одяг допомагає його змінити.

- Ви щось сказали? - обізвався Максим зі свого кабінету.

- Ні, - прохрипіла Аліна, прочистивши горло, повторила сміливіше і голосніше, - Ні, Максиме. Просто вголос згадую склад.

Вона підвелася зі свого місця і попрямувала до заварника. Коли заспокійливий трав'яний чай був готовий, методично дістала з шафки з посудом тацю, встановила на неї вазу з солодощами та чашку з гарячим напоєм.

Клієнти затримувалися через пробку, що утворилася в центрі міста, де засмічилися стоки і дощова вода утворила непрохідну без плавзасобу водойму. Повідомили про це по телефону, уточнивши, що не знають, скільки ще їм потрібно часу, щоб дістатися офісу.

Дівчина із завмираючим від хвилювання серцем занесла тацю в кабінет начальника. Намагалася не стукати підборами. Макс корпів над паперами. Якщо вийти так само тихо та непомітно, може, й обійдеться. Не помітить зміни.

А якщо помітить, чи сильно образиться через брехню? Чи не вирішить помилково, що тюнінг зроблено на його честь?

Максим уловив периферійним зором якусь незвичайність, а саме високі стрункі ноги перед його робочим столом, повільно відірвав погляд від паперів і перемістив його на обличчя дівчини.

Аліна вся стиснулася від страху. Ось зараз все зруйнується. Він або звільнить її, або зрозуміє хибно.

Однак шеф неабияк здивував її, спокійно посміхнувшись, ніби ніяких змін не відбулося, і промовивши:

- Ну от і добре...

- В-вибачте? - Запинаючись, уточнила Аліна, вирішивши, що його слова тільки почулися.

- Сідайте, Аліночко. І перестаньте боятися мене. Ви тремтите вся.

Аліна слухняно опустилася на вказаний стілець навпроти начальника, полегшено стягнувши важкі окуляри, щоб нервово перебирати руками їх дужку.

- Я ж дорослий хлопчик. Ви, мабуть, це помітили, – іронічно хмикнув Максим, пояснюючи їй свій спокій. - І я вмію складати два та два.

Аліна здивовано заморгала, мовчки просячи подробиць.

- Коли Марина привела в мою приймальню диво-юдо, - Макс обійшов стіл і вмостився на його край, із задоволенням відпив приготовлений нею чай, - я був надто втомлений її постійними спробами підсадити до мене чергового слідопита у спідниці, і не відразу помітив очевидне. Але потім...

Він відставив убік свою чашку, акуратно витяг з її хватки окуляри і поклав їх на стіл так, щоб дівчина не могла дістати.

- Ви – не актриса. Інакше я не повірив би вам, коли ви довірливо принесли мені звіти зі слідами махінацій. Так що я бачив, що все не надто добре. Читаючи ви завжди трохи опускали окуляри. Вони вам заважали бачити. Забуваючи, переставали сутулитися. І, вибачте мені, але я - живий і досить досвідчений чоловік... Хорошу фігуру та гарні ноги оверсайзом не приховаєш.

Аліна шоковано мовчала.

- Тоді чому ви?

- Чому не спробував викрити вас? - кмітнув Максим. - Ви розумна та сильна жінка. І навряд чи пішли б на такий маскарад без вагомих причин. Навіщо ж мені вам заважати... Але не приховуватиму, мені було дуже цікаво дізнатися, що за всім цим ховається. Особливо у світлі подій у компанії. Так що детектив шукав не тільки зрадника, а й акуратно доглядав вас. Поки люди вашого друга, слідчого, - він наголосив на останніх словах і зробив паузу, але Аліна продовжувала мовчати, - не попросили його наполегливо не будити лихо на його голову. Ви виявилися навіть гарнішими, ніж я думав, - зовсім тихо і сумно додав чоловік. - Аліна, ви можете нічого не розповідати мені, але якщо я можу вам чимось допомогти...

Вона дивилася на свого начальника і не знала, що йому сказати. Проникливо здогадатися про все.

Взяти на себе труд знайти відповіді. Слухняно відійти убік. І мудро мовчати про припущення, не видаючи чужих секретів. Небагатьом це під силу. Окрім Романа, звісно.

Бухгалтер, що заглянула за зведенням за проєктом, здивовано відкрила рота, виявивши незнайому красуню в кабінеті шефа. Мабуть, так ласкаво й дбайливо він не дивився ще ні на кого, включаючи свою наречену.

Аліна рвучко обернулася, почувши чужі кроки та вирішивши, що прибули клієнти.