Ангеліна Кріхелі - Не в красі щастя, Ангеліна Кріхелі

- Вітання! - дзвінко привіталася Марина.

Однокласниця в одну мить ніби ожила. Аліна здивовано глянула на дівчину, що стояла поруч. При повному пораді, чистенька, дивиться весело і задерикувато.

- Доброго ранку, Марино, - похмуро пробурмотіла секретар, ламаючи голову над тим, де дістати змінний одяг.

Ще раз вирушати під холодний дощ у пошуках магазину одягу зовсім не хотілося. Та й за годину чергова зустріч із новими клієнтами. Вона просто не встигне.

- Треба розуміти, твоя розумна голова зайшла в глухий кут, - проникливо зауважила дівчина. - Я можу допомогти.

- Правда? - Аліна не приховувала полегшення у голосі.

- Ну, а навіщо ще потрібні шкільні подруги?

- Я рада, що тобі вже краще, - невпевнено пробурмотіла Аліна. - Останнім часом ти була не схожа на себе.

- Що було, те минуло, - відмахнулась вона. - Найкращий спосіб впоратися зі своїми проблемами – допомогти іншому.

Її очі хитро блиснули. Аліна згадала, із яким задоволенням однокласниця створювала її образ. Мабуть, переодягання - її пристрасть, якщо вже так радує.

Ліфт брязнув, прибувши на потрібний поверх, і відкрився.

- Ходімо до мого кабінету, - впевнено сказала Марина і, схопивши попутницю за руку, потягла у вказаному напрямку, старанно уникаючи зустрічей із колегами.

За це Аліна була окремо вдячна їй.

Опинившись у кабінеті, Марина діловито відчинила шафу, що виявилася цілою гардеробною, прихованою за скромними дверцятами. Із задоволенням заглибилася у вивчення своїх речей і через п'ять хвилин видала вердикт:

– Рішення у мене є. Знімай свій мокрий одяг.

Аліна радісно послухалася, зачинивши двері на ключ зсередини.

- Десь у мене тут і білизна нова була... - бурмотіла Марина, активно риючись у засіках, гідних королеви.

– Знайшла! Ось тримай. Бракувало тільки захворіти.

Вона простягла Аліні новий комплект білизни, неабияк збентеживши вже роздягнену модель. Та сховалась за дверцятами шафи і почала квапливо перевдягатися.

Потім дівчина передала подрузі через верх дверцят колготки та сукню-олівець. Слідом вирушили класичної форми туфлі на невисокому підборі.

Одягаючи всю цю давно забуту пишноту, Аліна з тривогою поправляла вже звичні окуляри. Такий одяг ніяк не в'язався зі створеним дівчатами раніше. Але чи є альтернатива?

- Марино, мені здається... - несміливо заговорила вона.

Але подруга впевнено перебила її.

– У тебе немає варіантів. Ти не можеш з'явитися до приймальні голою.

Аліна почервоніла, уявивши собі цю картину.

Марина зрозуміло хмикнула.

- І це найскромніше з мого гардеробу.

Вона вказала рукою на полички та вішалки, ніби пропонуючи поглянути самій, якщо не вірить на слово.

- Я не скаржусь, - поспішно сказала Аліна. - Просто... А як же мій образ?

Марина не без дрібної зловтіхи піднесла до обличчя подруги маленьке дзеркальце.

Дівчина відсахнулася, побачивши своє відображення. Грим та нанесений зверху макіяж успішно розтеклися по обличчю, утворивши карнавал відтінків, гідний інферналу. Так, з таким вона й сама б у ліфт увійти не ризикнула, мабуть. Хоча колеги могли сказати їй акуратно. З іншого боку, дякую, що хоч не знімали на телефон момент її ганьби.

- Нічого страшного не станеться, якщо один день ти проживеш без гриму, - запевнила її Марина. - Окуляри все одно дуже потворні і ховають половину обличчя. Сукня коротковата. Ти вища за мене. Але якщо весь день за столом просидіти, то ніхто ні сукню, ні туфлі не побачить. Просто намагайся раніше за всіх до кабінету заходити на зустрічах. Можна ще шаль яку накинути і продовжувати сутулитися, звичайно.

Аліна з сумнівом похитала головою, роздивляючись своє відображення.

Вона стала акуратно змивати ватними тампонами маскарад останніх кілька місяців. І раптом усвідомила, що ні сутулитися, ні знову наносити цей страшний грим більше не стане.

Так, вона погодилася спочатку на запропоновану авантюру, сподіваючись сховатися від можливих переслідувачів. Але ж за цей час ніхто не дав про себе знати. Її кривдник досить обізнаний про все, що було у сфері його інтересів. Напевно, давно впізнав би її місцезнаходження. Якби захотів. Тоді б він дав про себе знати. Чи ні?

Мучима сумнівами, Аліна тим не менш більше не хотіла підтримувати моторошний образ, далекий від неї справжньої настільки ж, як і образ успішної моделі.

Завтра вона просто підбере щось адекватне. Не яскраве, але й не потворне. Адже може людина захотіти змін у своєму житті.

- Не бійся, подруго. Все буде чудово, - запевнила її Марина, поспіхом відвертаючись і захоплено друкуючи чергове повідомлення комусь.

Аліна сподівалася, що листування йде з Максимом. Тоді б вона була рада за них обох. Все-таки, хоч і грубо, перебільшено висловилася Марина, в серцях не підбираючи слова, а в чомусь мала рацію. Вони підходять один одному.