Меланія Арт - Незамінна для нього, Меланія Арт

Глава 19

Марк

Іноді мені здається, що доля точно з мене насміхається, посилаючи мені "всесвітнє свинство" саме тоді, коли воно себе проявляє повною мірою.

Цілий день я просидів в кабінеті один, навіть обід мені помічник приносив на місце. Ніяких відвідувачів, от взагалі ніхто не приходив. Аж тут в самому кінці дня заявилася Ірина з нібито надважливим звітом. 

Я спочатку і не зрозумів, що взагалі відбувається. Думав, вона все ще на мене злиться за той вечір, але навпаки. Ірина солодким голосочком почала говорити про те, як їй шкода, що у нас все так погано закінчилося, натякала на продовження. Але мене тепер окрім однієї занози малолітньої, що займає усі мої думки, ніхто не цікавить. Про це я намагався коректно донести до колеги, але вона вперто цього не чула.

Потім заспокоїлася, тож ми почали нормально обговорювати маркетинговий план на наступний місяць. В один момент я не зрозумів як так сталося, але Іра опинилася біля мене, вказуючи на документах спірний момент у витратах. При цьому вона ще й вмудрилася покласти руку мені на плече. Я тільки-но хотів припинити цей балаган, як тут у кабінет зайшла Еллі.

Ну от як так? Чому саме зараз, а не пів години раніше або ж пізніше? 

Звісно ж, вона побачила мене й Іру, що була так близько, і одразу собі понапридумувала все що можна, і не можна теж. Щось протараторила про вибачення і просто пішла. Не довго думаючи, я зі швидкістю світла вирушив слідом за нею. В той момент мене не хвилювало, що про це подумає Ірина, нехай навіть і плітки будуть, але залишити дівчину сам на сам зі своїми думками у такій ситуації – це просто підписати собі і нашим гіпотетичним стосункам смертний вирок.

І як же вдало вона вирішила застрибнути у ліфт. Нарешті я зміг її спіймати, хоч і ненадовго. Спокійно, не втрачаючи можливості торкнутися бажаного тіла, я почав їй пояснювати, що потрібно мені довіряти і ніколи не рубати з гаряча. І матеріал вже майже був гарно закріплений поцілунком, коли тут знову все перебили. На цей раз Ярослав, про якого я вже й думати забув, якщо чесно. 

Якби я почав транслювати, що крутилося в мене в голові після того, як цей перевіряючий сказав про спільний обід з Еллі, то у всіх вуха зів'яли би, адже культурного там не було точно. От чому він до неї причепився? Я боявся, що він буде за нею слідкувати на всіх заняття, але ж ні. Це, до речі, теж цікаво. Складається враження, що його цікавить саме моя Еллі як дівчина, а не проєкт “Елла”. Настільки сподобалася чи є інші причини? І лоб питати якось буде дивно. Залишається тільки спостерігати.

Це все я думав, поки ми з Ярославом підіймалися, а потім і йшли до мого кабінету. Він теж був занурений у свої думки після того, як Еллі пішла від нас. 

– Марку, у нас виникли деякі проблеми з контрактом, – почав говорити він, коли ми вже прибули на місце.

– Щось серйозне? Можливо, мені потрібно покликати когось з юридичного відділу? – знову якісь проблеми, це вже починає дратувати.

– Ні, я б хотів обговорити з тобою це віч-на-віч, – серйозно продовжив перевіряючий.

– Добре, що саме вас не влаштовує?

– Останній варіант, що передали нам на офіс, відрізняється від того, що ми напередодні обговорювали. В ньому вказані більші суми, менші проценти прибутку та зовсім інші терміни реалізації та окупності проєкту. Мене це здивувало, адже перед цим ми, наче про все домовилися. А ці нові умови виглядають абсурдно. Загалом я тут з тобою зараз обговорюю це тільки по тій простій причині, що мені сподобалася атмосфера у вашому офісі, злагодженість робітників, і те як вони поважають тебе, та й Еллі дійсно заслуговує на те, щоб вкладати в неї кошти... В іншому випадку ми одразу б розірвали всі домовленості.

– Про який новий контракт ти говориш? Ми з юристами узгодили ще на тому тижні остаточний варіант і відіслали кур’єром. Тоді все було правильно.

– На тому тижні так, а цей, – він передав мені теку, – прийшов вчора. Я ще здивувався, що ти не сказав мені про це, хоча я тут майже постійно знаходжусь.

Я переглядав папери і взагалі не розумів, хто таку дурість міг відіслати. Я б сам на таких умовах ніколи не підписав би угоду. 

– Ти впевнений, що це прийшло від нашої компанії? – не міг я це прийняти. – Я вперше бачу цей документ.

– Так, його привіз особисто хлопчина з “STARS Up”, я з ним сьогодні говорив. Він сказав, що прийшло розпорядження від тебе все переробити.

– Нічого не розумію, – я був розгублений, відбувалося щось дивне. – Ярославе, я з усім розберуся, але даю гарантію, що єдиний вірний документ той, що ми обговорювали з твоїми колегами раніше особисто. А це просто якесь непорозуміння.

– Я теж так подумав, тому й переконав своїх не звертати увагу на цей момент. Але моя тобі порада, шукай серед своїх щура, що саботує нашу угоду. 

– Дякую, але впевнений, що це була просто безглузда помилка, за яку всі винні понесуть відповідальність, – намагався впевнено переконати в своїй правоті перевіряючого, а сам думав, невже колишній директор залишив своїх шпигунів в офісі і тепер намагається спаклюжити нашу роботу?

– Моя справа попередити, а далі вирішуй сам, – серйозно промовив мені Ярослав. – Я піду, завтра мене не буде, а вже в понеділок, сподіваюсь, зможу більше поспостерігати за роботою Еллі. Гарних вихідних, Марку.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍