Ясміна Лав - Одна ніч, Ясміна Лав

-Не смій до неї торкатися ... - кажу, розділяючи кожне слово.
Щоб цьому гаду вштовхнути в мозок.

-Ти мене почув, Артурчик.
Чую гудки...
Телефон летить об стіну, а всередині розриває.

Блять!!!
   ***
Минає година, а жодних просувань немає.
Елеонору не знайшли. 
Мишка у Фролова. 
І ця думка просто зводить з розуму.
Сподіваюся, йому дороге його життя, і він не чіпатиме її.!

Виходжу на балкон і вливаю склянку міцного алкоголю, але не відчуваю ні гіркоти, ні сп'яніння.
Тільки повне безсилля.

Згадую посмішку Мишки, згадую її щасливий погляд, її ніжні губи... руки... тіло... 
І хочеться кричати.
Вити, як поранений звір. Я готовий віддати все, аби вона була поруч.

Мої юристи займаються документами на казино. 
Я зроблю все...

Чую дзвінок мобільного. Який мені привіз Сашко у заміну розбитого.

-Так.
-Артуре Миколайович , ми її знайшли....

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно