Микола Капустянський - Похід українських армій на Київ-Одесу 1919, Микола Капустянський

Запорожці. Сх. ч. 2.

У Запорожців майже 3 дні пішло на ліквідацію внутрішнього розкладу, що почався був серед них, та на вжиття заходів для припинення тяги на схід – до повстанців.

На те, щоби стримати Запорожців на Проскурівському напрямку й скупчити їх поближче до Ярмолинець, пішло багато часу й енергії Комгрупи, і вони починають наступ тільки 11-го, а до того часу провадять лише збільшену бойову розвідку й зосередження дивізій.

Ось чому Запорожці починають атаки на Ярмолинці поодинокими дивізіями в міру того, як вони підходили. Спочатку атакує одна 8 дивізія, далі її підтримує 9-та Залізнична і, нарешті, 13.VІІ розгортається для атаки вся група.

Таким чином, скупчення Запорізької групи на південний схід від Ярмолинець і рух її вперед навмисне, щоб учепитися в ворога, були важливим чинником при захисті нами Кам'янецького напрямку. Слід відзначити, що 8-ма Запорізька дивізія перша почала бої і провадила, їх енергійно.

Січові Стрільці.

Докладно з'ясувати настрій СС ми не беремося. Ця група, можливо, довготривалими боями підвередилася, а можливо, були для того й інші причини, нам невідомі. І ні отаман Коновалець, ні його начальник Штабу пполк. Безручко, здається нам, не мали сили притягти свої частини до бою, або бодай хоч утримати їх на призначеному фронті до переформування їх та відпочинку. От. Коновалець і пполк. Безручко, всупереч наказові, зважилися відірватися від ворога на час 5 – 7 діб (див. Додатки ).

Безумовно, найкращий засіб для того, щоб виснажену частину звову зробити боєздатною – це відірватися від ворога на певний час. Цього способу додержувались на західньому фронті в час великої війни особливо французи й німці (одначе, не під час генерального бою). Вони зміняли свої частини й часто-густо давали їм відпочинок, і цей спосіб добре впливав на загальну боєздатність їхніх армій (треба пам'ятати, що ва заході був міцний фронт і було досить резерв). Отже, добре було б і на Українському фронті додержуватися цього, – на жаль, відвести СС до резерви, як вони справедливо того домагалися ще 14-15.VІ, на початку Проскурівської операції, не було жодної можливости, бо вільних частин у нас не лишалося і якраз на відтинку групи СС (див. чч. І-ІІ «Походу», Проскурівська операція ), доводилося ставити все на карту, напружувати всі зусилля, щоб не бути розбитими. В Проскурівському районі, на відтинку СС, точилися вперті бої. Спроба зняти з фронту Січовиків у ніч на 1-ше, була початком нашого неуспіху.

Червоні не давали нам покою й хотіли остаточно знесилити наші війська. В даному випадку відриватися від ворога в момент початку наступу на нього і критичного стану на фронті було некорисно для загальної справи. Гадаємо, що якісь поважні причини й дуже важкий стан частин СС спричинилися до такого рішення.[34]

Волинська група.

Волинці теж відходили поволі назад.[35]

Відворот СС і Волинців оголив ліве крило Запорожцям, і большевики, завдяки цьому, 11-13.VІІ. охоплюють Запорожців з південного заходу (8 й 9 дивізії) і стримують їхній наступ на Ярмолинці.

2-й дивізії – Запорізькій Січі – безумовно було важко власними силами триматися на Жмеринці, і зрозуміло, що от. Божко Залишив цей пункт під сильним ворожим натиском. На жаль, відворот провадився непляново й поспішно. Січ раптом покинула Бар і відскочила на Копайгород, хоч большевики на неї сильно й не напосідали.

3-тя дивізія.

Пполк. Удовиченко лагодився до рішучих кроків, і для цього скупчував полки в районі Мурафа – Джурин.

Загальні висновки.

Можна припустити, що хоч затримка наступу з боку Гусятинської бригади, відворот СС і Волинців та початок наступу Запорожців на Ярмолинці тільки 11-го спричинилися до окремої поразки 5-ї Галицької бригади під Чорним Островом, все ж тепер до катастрофи було далеко – виднокруг прояснювався, так дорогий час було виграно. На жаль, дуже непокоів нас той настрій, який утворився навколо НК ГА й у диктатора; перехід решти частин ГА затримувався.

Розглянемо, в чому полягала справа.

Демісія ген. Грекова.

НК ГА й диктатор Петрушевич цілком самостійно схвалили рішення про перехід через Збруч ГА для співраці з Наддніпрянською.[36]

Одначе, переведення цього рішення в життя зустріло чималі труднощі і мало не відпало.

Ось яка утворилася ситуація. Наслідком телеграми ч. 3715, ГА підлягала зверхньому керуванню Головного Отамана, як верховного вождя. Цим викликано відповідні пляни ШДА щодо загальних бойових акцій на Кам'янецькому напрямку – зарядження для ГА і, нарешті, наступ 5-ї Галицької бригади на Чорний-Острів і зосередження галицьких частин у районі Сатанів-Гусятин. Чекалося переходу ГА за Збруч, а Наддніпрянські частини з тяжкими боями утримували для неї відповідні терени.

Щоб докладніше з'ясувати ситуацію, ми дозволимо собі поділитися з читачем тим, чому авторові пощастило бути свідком, і тоді витягти відповідні консеквенції. Полковника Капустянського тричі від 6 до 13.VІІ делеговано до НК ГА від ШДА. Вперше він прибув до НК ГА 6.VІІ, щоб умовитися про надіслання галицьких частин для допомоги Наддніпрянській армії й накреслити дальші кроки щодо переходу всіеї ГА за Збруч. В цей день в НК ГА була якась метушня й нервовість. Диктатор Петрушевич усунув Начального Вождя ген. Грекова. Здається нам, однією з підстав до усунення ген. Грекова від керування арміею була необхідність числитися з настроями Головного Отамана й його Уряду, які поставилися вороже до ген. Грекова