Люко Дашвар - На запах м’яса

До похмурого сірого ранку Майка мацала плаский живіт — щось там таки є всередині! — уявляла живу ляльку у смішному чепчику: от і має! «Гібралтар» доведеться покинути, виш, про Іспанію можна забути, та то пусте. Аби Андрій зрадів. А він зрадіє! Одне діло — теоретично розмірковувати, інше — коли твоя дитинка вже в животі живе…

— Надумала щось? — спитала Вирва вранці.

— Думаю ще, — буркнула. — Не діставай мене, Русько.

На роботі залізла в Інтернет під час обідньої перерви, коли колеги розбіглися по пиріжки-салатики, віднайшла приватну клініку, записалася на консультацію до гінеколога на вечір.

— Скільки коштуватиме? — запитала.

— Сто сімдесят гривень.

Нормально… Вісімсот із гаком лишається. Якось дотягне до зарплатні. В Андрія частіше лишатиметься. Від нього і до роботи ближче, і на вечерю не витрачатиметься, і поговорять, може…

У відповідь — СМС. «За годину відлітаю у відрядження. Повернуся за тиждень, а в тебе — ніяких проблем. Домовилися, Рито?» Очам не повірила. Дивне послання. Наче знає. Наче попереджає…

— Русько, ти Андрієві щось казала?! — тієї ж миті сіпнула Вирву.

— Уже божеволієш, Гілка? Вгамуйся! Мені більше справ нема, тільки про тебе з усіма розмовляти.

— Руслано! Ти з Андрієм говорила?

— Ні!

Бреше! Майка відрубала зв’язок і так раптом захотіла генічеського солоного бичка — мало слиною не вдавилася.

Того ж вечора посунула до гінеколога: чи то строк вагітності встановлювати, чи то на аборт проситися…

Привітна жінка років сорока довго й ретельно випитувала: і про строк останніх місячних, і про хронічні захворювання, і про травми, і про кількість статевих партнерів, і про тест на ВІЛ… Врешті записала все те в картку, змусила Майку спочатку влягтися на кушетку, — мацала-тиснула живіт, аж скрутило від болю, — потім наказала переміститися у страшне, як середньовічний ешафот, гінекологічне крісло. Ще болючіше стало…

— І що там? Вагітна? — крізь зуби запитала Майка.

— Здогадно — так. Але раджу зробити УЗД, щоби переконатися остаточно, — відповіла лікарка. — Сто двадцять гривень. У нас найдемократичніші в Києві ціни.

— Записуватися треба?

— Ні. Якщо зможете оплатити, зараз зробимо. П’ять хвилин — і матимете навіть першу світлину вашої дитинки.

Процедура затягнулася. Спочатку голомозий підстаркуватий УЗДист жартував, водячи давачем по Майчиному животі, потім зосередився, увіп’явся поглядом у монітор, супився. Зателефонував лікарці, що вона направила Майку на УЗД, — удвох роздивлялися щось у моніторі.

— Вагінальним давачем треба перевірити, — порадив УЗДист лікарці.

Майка психонула подумки, але заплатила ще сто двадцять гривень за те, щоби лікар увів вагінальний давач усередину між ногами. «Якого мені лікар знадобився? Тест і так ясно показав — вагітна! — дратувалася подумки. — Уже чотириста десять гривень витратила, а сподівалася ста сімдесятьма обійтися. Як жити?.. Зараз скажуть — ще за щось плати!»

— Аналізи треба, біопсію взяти, — почула голос лікарки, що вона розмовляла з УЗДистом.

— Уже все? — видушила.

— Прошу! — УЗДист простягнув Майці паперовий рушник: витирайтеся, вдягайтеся, чекайте в коридорі.

— Чого чекати?

— Напишу висновок, і з ним повернетеся до гінеколога.

— А ви мені сказати не можете? Ви ж на власні очі все бачили. Я вагітна? — Майка так втомилася од тих лікарів, терпець уривався.

— Ні, ні… Усе пояснить гінеколог.

— Мені ще раз доведеться за консультацію платити? — спитала Майка.

— Ні…

Яка обнадійлива новина! Сиділа на лавці в коридорі, чекала, поки її покличе лікарка-гінеколог, заспокоювала себе подумки: майже дев’ять місяців попереду, якщо вдуматися. Чого нервуватися з першого дня? Певно, маляткові шкодить. Задумалася: ні, не час… для малятка. Надто швидко сталося, Андрій не зрозуміє. Ще подумає, що вона його зневажає… Чи шантажує.

Роздуми перервала лікарка — підійшла якось надто тихо, поклала руку Майці на плече.

— Зачекалися? Ходімо. У кабінеті поговоримо.

Майка сиділа навпроти лікарки, знизувала плечима.

— Дарма ви мене вже так ретельно обстежували… Мабуть, аборт робитиму, — сказала непевно. Наче чекала, щоби лікарка озброїлася аргументами, відмовила від дурної справи.

— Ви вагітні, але… — Лікарка виглядала не надто впевнено. — УЗД виявило в матці новоутворення. Досить велике, але панікувати зарано. Необхідно ретельно обстежитися, узяти біопсію, щоби виявити природу пухлини. Цілком можливо, що вона доброякісна, але подібні дослідження, на жаль, неможливі в умовах нашої клініки. Вам треба звертатися до онкологів… — замовкла, додала делікатно: — Дитину за таких умов, гадаю, виносити не зможете. З цим доведеться змиритися й зосередитися на головному.

Чи то Майка слухала неуважно, чи просто втомилася, та лише при слові «онкологія» зиркнула на лікарку приголомшено, закліпала повіками безпорадно.

— У мене рак?! — спитала. — Ви помиляєтеся… Звідки? Я молода…

— Я і не наголошую на тому, що пухлина злоякісна. Навпаки, будемо сподіватися на краще. Ультразвукове дослідження не здатне визначити природу новоутворення. Треба детальніше обстеження.

— Добре… Все? Можу йти? — Підвелася, посунула до дверей.

Лікарка й не таку реакцію на подібні діагнози бачила. Наздогнала Майку, всадовила на кушетку.

— Зачекайте. Напишу свій висновок, підколемо УЗД. Візьмете їх із собою, коли підете… на консультацію. У вас є адреса, телефони міської онкологічної лікарні?

— Немає… — відповідала Майка, сама себе не чула.

— Я напишу…

— А якось… тут уточнити можна? Зараз! Невже ви оглядали мене биту годину й нічого не скажете? Ви… не хочете вбивати мене? Я… Прошу! Я не звалюся! Благаю — скажіть.

— Не варто ворожити на кавовій гущі. І лякатися наперед. Повірте! У мене товстелезний довідник із новоутворень на тілі й шийці матки — десятки різновидів, для лікування кожного свій підхід. І все починається з ретельного обстеження й визначення характеру пухлини. Безумовно, раджу розпочати вже найближчими днями. Можете перед візитом до онколога зробили біопсію новоутворення радіохвильовою петлею з гістологічним висновком. Однаково онколог порадить розпочати з цього. На Печерську є клініка, де проводять таку процедуру. Вона вирізняється досить точними результатами. Дати контакти?

— Що таке біопсія?

— З тіла новоутворення візьмуть маленьку частину тканини, щоби дістати відповідь на головне питання: пухлина доброякісна чи ні.

— А скільки коштує… біопсія?

— Орієнтовно від шестисот гривень.

— А-а-а… Зрозуміло… Давайте контакти. — Згадала: з тисячі п’ятсот дев’яносто залишилося. Смішно… Десятки не вистачає. На біопсію. А на життя — ані копійки нема…

— Ви молода. У вашому віці справляються з найтяжчими