Шаграй Наталія - Полин і чебрець, Шаграй Наталія

— Правда? — я підняла брови.

— Ну… Принаймні, я знаю, що якщо мені хтось подобається, я не йду на побачення з іншими! – пробубонів він.

— А хто тобі подобається? – тут же вловила я його на слові.

— Я… — Ян завис. Його очі заметалися по кімнаті, ніби шукали аварійний вихід.

— О! Диви, як цікаво! — я спустила кота з рук. — То ти все знаєш про свої почуття, але прямо зараз виглядаєш так, ніби от-от знепритомнієш!

— Я просто… Я просто… — насупився він генеруючи, що там він «просто».

— Чому тебе це так хвилює? — задерла я підборіддя.

— Бо… я переживаю за твоє майбутнє!

— Може, ти просто хвилюєшся, що я піду на ще одне побачення?

Ян різко замовк.

— Ні, — буркнув він.

— Точно?

— Ну, можливо, трохи…

— Ого! Це ти зараз ревнуєш?

— Я?! — він навіть приклав руку до грудей, ніби його щойно образили. — Та я просто… об’єктивно оцінюю ситуацію!

— От і чудово! Тоді життя усе покаже. А зараз добраніч. Бо я дійсно втомилася.

І я рішуче обійшла його і посунула у свою кімнату.