Марі-Анна Харт - Драена: Шлях до пророцтва, Марі-Анна Харт

Тінь бажань

Машина зупинилася біля входу в клуб "НЕМО". Вулиця була тиха, і тільки яскраві неонові вивіски освітлювали ніч. Вони вийшли з авто, і Ділан відчув, як його серце знову прискорюється від напруги. Легкий вітерець пестив його шкіру, але він був занадто зайнятий тим, що відбувалося навколо, щоб звертати увагу на погодні умови.

Блондинка вела його всередину, її кроки були впевненими, майже театральними. Клуб був темним, з приглушеним світлом, де кожен кут був наповнений загадковістю. Від звуків музики та гучних розмов важко було почути власні думки, але Ділан відчував кожен погляд, що ловив його, коли вони проходили крізь натовп.

Вона зупинилася біля великої металевої двері, яка вела до приватної кімнати клубу, і, не сказавши жодного слова, відчинила її. Всередині було тихо, і атмосфера відразу змінилася. Кімната була витримана в мінімалістичному стилі — темні стіни, м'яке освітлення, вікна з чорними шторами, через які не проникало жодне зайве світло.

За столом сиділо четверо драенів і двоє сукубів. Вони сиділи у глибоких кріслах, спокійно, але їх погляди не могли не помітити Ділана. Кожен з них виглядав по-своєму небезпечним і загадковим, як частина темного світу, до якого він щойно потрапив.

Один із драенів, високий і з серйозним виглядом, підняв погляд, коли вони увійшли. Його очі не мали виразу, але щось у ньому було, що змушувало відчувати неприємну напругу.

Блондика сіла на край одного з крісел і кивком запрошувала Ділана присісти поруч. Її погляд залишався спокійним.

Ділан відчував, як його серце важко б'ється в грудях. Він не знав, що його чекає в цій кімнаті, але кожна хвилина здавалась все більш напруженою. Сукупні погляди, і холодне мовчання, яке панувало, змушували його нервувати, хоча він і намагався тримати себе в руках.

І ось, серед цієї тиші, його погляд зустрів Кейт.

Вона сиділа на одному з великих крісел, обличчя не виражало емоцій, але її очі... Її очі виблискували в темряві, не звертаючи з нього погляду. В руках вона тримала склянку з віскі, повільно ковтала, не відриваючи очей. І хоча її вигляд залишався холодним і відстороненим, Ділан відчув, як в ньому щось тремтить від цього погляду.

Блондин-сукуб, що сидів поруч з одним з драенів, не витримав тиші і, звертаючись до блондинки, запитала з іронією:

—Ребеко,  шо він тут робить?

— Я його запросила —тон її голосу був спокійний, але в ньому було щось, що залишалося важким і не зовсім ясним. Всі в кімнаті замовкли, і тиша заповнила простір.

Ділан відчув, як внутрішнє напруження знову зростає. Він ще не мав точної уяви, що тут відбувається, а відчуття, що він потрапив у пастку, поступово зміцнювалося.

Кейт не зрушилася з місця, не змінила виразу обличчя. Вона просто дивилася на нього, як на щось нове, незвичне, до чого треба ще звикнути. Але в її погляді було щось складне, і він не міг зрозуміти, що саме це значить. Чи була це цікавість, чи щось набагато більше? Відчуття неясності тримало його на межі.

Між ними панувала напруга, але все ж щось невидиме тягло їх ближче один до одного.

Після короткої паузи, Кейт, не зводячи погляду з Ділана, повільно піднялася з крісла, випила ще один глоток віскі, і поставила склянку на столик поруч. Її рухи були плавними, впевненими, але щось у її поведінці нагадувало про невидиму межу, яку вона мала намір переступити. Вона повільно крокувала до дверей, не обертаючись, але чітко даючи зрозуміти, що Ділан має йти за нею.

— Пішли, — її голос звучав спокійно, але в ньому було щось, що змушувало його серце битися швидше.

Ділан не сказав ні слова, але без вагань рушив за нею. Блондинка не втручалася, її погляд залишався нейтральним, майже безтурботним. Всі в кімнаті якось непомітно відступили, ніби вже звикли до таких сцен.

Кейт вела його через коридор, і Ділан помітив, як змінилася атмосфера. Тут було тихо, майже гнітюче, але в той же час чутно, як її кроки відлунюють у порожнечі, додаючи ще більше напруги. Вона зупинилася біля дверей однієї з кімнат і відчинила їх. Ділан, трохи вагавшись, зайшов за нею.

В кімнаті був мінімалістичний інтер'єр: темні стіни, легке освітлення, зручне ліжко посередині. Вікна були закриті чорними шторами, створюючи відчуття інтимності і закритості світу за межами цієї кімнати. Кейт оглянулась на нього і злегка усміхнулася, її погляд був пронизливим, але спокійним.

Ділан кидав швидкий погляд навколо, всі думки змішались в його голові, думка про близькість із Кейт викликала в нього приємне хвилювання.  Він зробив крок уперед, наближаючись до Кейт

Кейт не відповіла одразу. Вона просто підійшла ближче, її пальці торкнулися його грудей, і це було наче чуттєва перевірка, що все, що відбувається, насправді має свій напрямок. Вона затримала погляд на його очах, і Ділан не зміг відвести свого погляду.

Здавалось, що кожен їхній рух, кожне слово наближають їх до того, що має відбутись. Всі сумніви та переживання залишались десь позаду, поступаючись місцем чуттєвій хвилі, яка поступово охоплювала їх.

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍