Марі-Анна Харт - Драена: Шлях до пророцтва, Марі-Анна Харт

Ділан одягнув джинси, відчуваючи, як тканина м’яко огортає його стегна. Потім він натягнув чорну сорочку, і вона сиділа на ньому ідеально, облягаючи кожен вигин тіла. Він закріпив ґудзики, оглядаючи себе в дзеркалі. Відображення показувало впевненого чоловіка, але всередині він відчував, як напруга зростає. Він не був ще готовий до того, що чекає його далі.

Вийшовши з ванної, він пройшов до сходів, злегка хвилюючись, він  дійшов до першого поверху, де, здається, його чекає не тільки таємниця, але й інша частина цієї гри.

Блондика сиділа на кріслі, злегка схиливши голову, майже не звертаючи уваги на Ділана. Але як тільки вона побачила його, усмішка миттєво з’явилася на її обличчі — тепла й задоволена.

— Виглядаєш вже набагато краще, — її голос був спокійним, майже безтурботним, але в очах ховалася лукавість.

Ділан, не знаючи, чи варто радіти цій компліменту, але відчуваючи, як його серце прискорює ритм, запитав:

— Так і куди ми далі? — запитав Ділан, стоячи на порозі, намагаючись не показувати, як сильно його хвилюють всі ці невідомі деталі.

— Поїдемо в клуб, Кейт зараз там, — відповіла блондика, підводячись з крісла і швидко направляючись до дверей.

Вони вийшли на вулицю, і Ділан відчув, як холодне повітря обдає його, коли він ступив на землю. Ліс навколо виглядав таємниче й загадково. Високі дерева, здавалось, шепотіли між собою, листя шелестіло під ногами, і все навколо було сповнене цікавих, навіть тривожних звуків. Вечірнє небо вже почало затемнюватися, і на горизонті ледь помітно виднілись зірки.

Блондинка, помітивши, як Ділан уважно розглядає навколишнє середовище, тихо промовила:

— Не рекомендую тікати. Не забувай, що твій брат у темниці.

Ділан злегка посміхнувся, відчуваючи в голосі блондиночки певну насмішку, але водночас і загрозу.

— Навіть думки такої не було, — відповів він.

Вона повільно йшла до машини, легким жестом показуючи, щоб Ділан сідав.

Машина була невеликою, чорного кольору, із зовсім мінімалістичним дизайном. Вона нагадувала щось стильне та стримане, але водночас швидке й ефективне.

Вони вирушили в путь, і все, що було чути в салоні, це тихе бурмотіння мотора та звук коліс по асфальту. Блондинка дивилася вперед, зосереджена на дорозі, а Ділан намагався запам'ятати кожен поворот, кожну вулицю, кожен вигляд.

— Ти маєш вразити Кейт, — її голос був спокійний, але кожне слово звучало, як невидимий наказ. — І сьогодні вона має переспати з тобою. Пам'ятай, будь домінантним, Кейт не любить слабких чоловіків, вони не викликають у неї  бажання.

Ділан на мить відволікся, погляд затуманився, і його думки знову повернулися до того, що все це мало для нього значення. Згадка про Кейт пробудила в ньому відчуття, яке він намагався приховати в собі