Хелена Власенко - Довга дорога до тебе (ч.3), Хелена Власенко

 Дана сіла біля дитини і повернулася до Яна, щоб вкотре попросити його іти в своїх справах, оскільки тут вона вже цілком дасть собі раду сама. Він кивнув в знак згоди, але виходити не спішив.

 - До речі, скажіть мені повне ім'я дитини: прізвище, ім'я, по-батькові. Потрібно заповнити виписку, - очікувано і зовсім недоречно спитала медсестра.

 Крижаний холод вкотре пробігся хребтом. Дана проігнорувала питання і нетерпляче-наполегливо звернулася до Яна, що він вже може іти і що вона щиро вдячна за допомогу. Така її поведінка викликала саме тільки здивування. Він підозріло покосився на неї. Оскільки ніхто не збирався називати її ім'я, сама Даринка взялася виправити ситуацію.

 - Я Голодецька Далина Янівна.

 Дана стерпла нутром і серце впало десь до ніг. Вона з жахом спостерігала, як губи його стискаються  в одну тонку і дуже... дуже недобру лінію. Він лютував. Дуже лютував, буквально спалюючи її поглядом.

 - Ти не хочеш мені нічого пояснити? - швидше зрозуміла, ніж почула його тихі, сповнені люті, слова, з ефектом сильнішим, ніж якби він кричав.

 В цей момент на "порятунок" Дані поспів лікар, який зайшов до кабінету, з порога вибачаючись за затримку. Він всівся за стіл і взявся зразу розглядати знімок, що йому завбачливо подала медсестра. Дана одним благальним поглядом попросила Яна: "Потім, будь ласка, іди". До її полегшення він важко і невдоволено видихнув, але вийшов. Дана теж змогла нарешті видихнути. Вона отримала відстрочку, але що робити далі - уявлення не мала. Зрештою, потім розбереться. Зараз головне, що лікар скаже.

 На щастя, він порадував. Перелому чи вивиху не було, тільки забій. Лікар туго обв'язав ніжку, виписав обезболюючі і дав певні рекомендації щодо швидкого загоєння. Дана взяла дитину на руки, подякувала і вийшла з кабінету.

 В коридорі вона побачила Яна, що сидів на лавці в протилежній стороні коридору, похмуро опустивши голову. Він підвівся і підійшов до неї. Вона мовчала, не знаючи, що сказати в цій безвихідній для неї ситуації.

 - Чому в дитини зазначено моє батьківство? - спитав напружено, не відриваючи від неї уважного погляду.

 - Це неважливо, - випалила Дана і пересунула Даринку з однієї руки на іншу, бо та вже була доволі важкою і довго тримати її ставало незручно.

 Дана розвернулась, бажаючи будь-що уникнути цієї некомфортної (м'яко кажучи) розмови, але Ян мав щодо цього свої погляди. Він схопив її за плече, заставляючи спинитися.

 - Я іншої думки стосовно даного питання, - сказав, рівняючись з нею. - Тож я чекаю відповіді.

 Дана заметушилась, ховаючи погляд, і почала щось про те, що так було найпростіше.

 - Я не могла інакше. Ніхто б не зрозумів зі знайомих і рідних, якщо б я вказала інше батьківство, - не дивлячись на нього, збиваючись в мові, лепетала та, і наче зі сторони спостерігала за тим, як він забирає в неї Даринку, яка і не думала заперечувати.

 - Ну звісно, - його репліка сочилася сарказмом. - Дуже продуманий і розумний хід.

 Даринка почала сонно тулитися до Яна, очевидно, втомившись від насиченого дня.

 - Спитаю прямо, - продовжив терпляче, - в мене є підстави думати, що дитина моя?

 - Ні, - видихнула Дана без будь-яких думок в голові, просто кажучи те, що повинна була.

 - Прекрасно, - підозріло легко погодився Ян, - але, щоб раз і назавжди покінчити з цим питанням, ми зараз підемо і швидко зробимо нескладний тест ДНК. Тут неподалік є потрібна клініка.

 - Ні, Ян, непотрібно, - злякано пролепетала Дана. - Я правду сказала.

 Вона зловила його погляд, намагаючись мольбою в очах переконати в своїх словах і їх правдивості. 

 Не подіяло.

 - Значить, тобі нема чого хвилюватися. Ми отримаємо підтвердження твоїх слів і заразом вагому підставу для того, щоб я не придушив тебе.

 -  Ян, прошу, почуй мене. Непотрібен нам ніякий тест. Я уже сказала тобі правду.

 Дана неабияк злякалася, що Ян дізнається правду і точно приб'є її за приховування інформації про доньку.

 - Отже, так, - Янові вривався терпець, - або ми зараз ідемо робити той клятий тест, або вирішуємо питання в судовому порядку. Вибір за тобою.

 Ось і все. Вона методично втрапила в пастку. Нема в неї виходу. Принаймні виходу, який влаштує її. Не лишалося нічого, як тільки змиритися з долею. Після результатів тесту Даринка перестане бути тільки її солоденькою дівчинкою. Значить так провидінню завгодно. Зрештою, так правильно. В Даринки будуть двоє батьків (хай навіть, що не терплять одне одного), якщо, звісно, до того часу Ян не придушить її за брехню, як обіцяв.

 Дана приречено кивнула, погоджуючись. Що-небудь говорити вже не мало сенсу. Він однаково наполягатиме на тесті.

 В клініці вони справились швидко. Там пообіцяли, що результати будуть готові через 9-12 днів і їх надішлють поштою.

 Ян весь час видавався абсолютно байдужим і холоднокровним, наче не тест на батьківство проходить, а обирає в меню ресторану страву. Хоча навіть там можна проявити побільше емоцій. Після всього він знову ж таки мовчки відвіз Дану з Даринкою додому і заніс сонну дитину до квартири. Ян обережно поклав дівчатко на ліжко і попередив Дану, що в тої є тиждень на догляд за нею та просто пішов геть.

 Далі час потягнувся для Дани в довгому нудному темпі. Кілька днів довелося сидіти вдома. Даринка зі своїм непосидючим характером постійно поривалась бігати, але лікар рекомендував зменшити навантаження на ногу, поки та не загоїться. Тож доводилося стримувати дитину і займати різними іграми.

 Дізнавшись, що Дана у вимушеній відпустці, в гості навідалась Катя у свій вихідний від роботи день. Подруга провела в них немало часу, посилаючись на те, що і так нічим зайнятись. Вона пречудово гралася з Даринкою і Дана навіть змогла піти в супермаркет, щоб закупитись продуктами, хоч, як виявилось потім, цього не обов'язково було робити.

 Наступного дня в них знову були гості. Цього разу на відвідини прийшла Марта з пакетом продуктів. Колега щиро цікавилася справами Дани і вирішила якось допомогти, тому спинила свій вибір на покупках. Дані було незручно від такого надмірного прояву уваги і співпереживання, але не прийняти подарунок не годилося. Марта трошки посиділа, розповіла парочку кумедних робочих казусів, передала вітання від Богдана разом з побажанням швидшого одужання доньці і повернення самої Дани до їхньої "сім'ї" та незадовго розпрощалась.