Артем Чапай - Авантюра XL

— навчився міняти ай-пі, хоча стверджую, що навіть не знаю, де ото на нього дивитися;

— навчився майстерно фотошопити свої фото на латиноамериканських пейзажах — хоча стверджую, що взагалі не вмію користуватися фотошопом;

— сиджу сам-один десь у темній квартирі з інтернетом;

— відмовився бачити всіх своїх друзів;

— виходжу тільки в магазин по хліб, та й то завжди в сапатистській чорній масці — щоб ніхто зі знайомих на мене раптом не наштовхнувся, не впізнав і не розповів;

— за чотири місяці з нуля до розмовного рівня суто за книжками вивчив іспанську мову: ге, у такому разі є лінгвістичним генієм;

— вишукав у ґуґлі такі дурнуваті подробиці, як те, що чоловіки ґаріфуна часто по 210 см на зріст і за гроші займаються сексом із білими туристками;

— але засипався на тому, що часом не тільки розповідаю своїми словами, але й роблю посилання на статті вікіпедії тощо;

— крім того, кілька разів прикрасив свої оповідки картинками — о лихо! — з ґуґла, підступно відмазуючись, що фотоапарат позичаю часом, а свій не купую, бо маю такий приземлений пріоритет для витрачання грошей, як їжа;

— зате щодня вишукую в інтернеті новини про Ґватемалу, щоб знати, що кілька днів тому збанкрутував найбільший банк у країні Bancafé;

— і навіть такі дрібнички, як те, що місцева Super-Сola почала продавати свій напій у пляшках, які можна здавати, — і, таким чином, ти платиш не 2.5, а 2 кетцалі;

— не полінувався дізнатися курс валют (7.52—7.53 кетцалі за долар США);

— відкопав інформацію про найпопулярніші марки цигарок у Ґватемалі: Fischer, Royale Club, Strand, — але якщо просиш «дві цигарки поштучно по 50 сентаво», тобі за замовчанням дають місцеві Payasos — «Клоуни»;

— за шалені гроші замовляю на eBay для нумізмата Влотка, шкільного друга, ґватемальські монети;

— надсилаю декому листівки, але перед тим знайшов спеціальну службу, яка відправляє надписані моїм почерком конверти, а потім там, у Ґватемалі, кидає їх до поштової скриньки;

— вигадав «божевільного Рікі», написав чудовий вірш іспанською, а потім херовенько переклав його українською;

— відкрив інтернет-щоденник від імені віртуала Сімона, нафотошопивши там своїх власних, його і ще двох дівчат фоток!

І все це — заради містифікації в інтернеті й щоб не бачити реальних знайомих в Україні!

Вимагаю премію імені академіка Павлова!

культурно-фізичні спостереження.

1) час.

як Мексика, так і Ґватемала,

як вони й самі кажуть, —

país mañania, «країна завтрашнього дня».

нє, це не футурологія.

просто тут завтра якщо й настає,

то з дивовижними ефектами,

як поблизу чорної діри.

«завтра зроблю» означає «десь тижні через два,

та й то якщо щодня тричі нагадувати».

ahorita, «от просто зараз» — це десь у районі

від півгодини до кількох годин.

ми вже кілька тижнів чекаємо на «завтрашній»

привіз інструментів, необхідних нам

для продовження роботи.

2) простір.

якщо питаєш дорогу —

хай би де ти був і хай би куди йшов,

напрям завжди один:

todo recto — «весь час прямо».

при цьому рукою в повітрі

описується вісімка чи якась подібна завiхрєнь.

завдання: вирахувати сумарний вектор цього зиґзаґу,

піти десь у тому напрямку,

за першої ж нагоди запитати ще раз.

у складних випадках — запитати кількох людей,

вирахувати сумарний вектор статистично.

ось де принцип невизначеності Гaйзeнберґа

потрібен у побуті. а ви кажете: «електрони».

ми з Сімоном приїхали до столиці

з нагоди світлого свята —

виплати заборгованості по зарплаті

(ага, туди ж, до «маняна»).

дик чекали півдня в офісі «патрона»,

щоб завіз назад на ферму.

врешті виявилося, що «патрон» не приїде,

треба добиратись автобусами.

нє, всяке буває. але це надзвичайно типово.

39

день народження дона Елеасара.

ну, я єдиний нічого не п’ю, крім ко́ли.

він уже на мене скоса з підозрою дивиться —

а все просто:

мені Дня незалежності Ґватемали вистачило.

та й то випадковість була.

патякаємо, багато народу.

я найближче до стола,

за метр, руки в кишені. раптом

на столі падають дві склянки,

з них усе виливається. це бачить іще людей п’ять,

усі — стоять навпроти. ну, я хмикнув, поставив назад.

нагадую: я не п’ю.

патякаємо далі. через п’ять хвилин

(я найближче, за метр, руки в кишенях, кілька свідків)

одна зі склянок падає зі стола на підлогу й розбивається.

як я писав, будинок схожий на фортецю.

кілька людей стверджують,

що не раз бачили тут білу жінку

в абу-грейбівській накидці. як правило,

вона лагідна та спокійна.

тільки торкає за ліве плече, та й по всьому. як правило…

Сімон повернувся зі своїх окремих,

спільних із Дейві Джонсом, мандрів Ґватемалою

на кілька днів пізніше.

він уже був налаштований на те саме, що й я.

ми надто довго засиділися на цій фермі.

нічого не роблячи,

можемо стати феодальними

васалами дона Елеасара,

як решта його співробітників.

той уже