Julybookss - Спадкоємиця Темного Володаря, Julybookss

Пам'ятайте, що перемога не завжди залежить від сили, але від вашої здатності працювати як команда, використовуючи кожну можливість та ресурс, щоб досягти своїх цілей. Перед вами великий шанс показати свою магію та виправдати очікування.

Вашим випробування стане, використавши найменшу кількість магічних ресурсів, знищити ворожу істоту. Звір у кожної команди буде свій. Зараз мій асистент дасть вам назви вашого противника. У вас буде 5 хвилин, щоб обговорити вашу стратегію, тому раджу не зволікати. Найбільше балів отримає команда, яка використає найменшу кількість магічних заклинань.

Нехай мудрість буде вашим відкриттям, а сила - вашим щитом. Бажаю кожній команді успіху та перемоги. Нехай Битва магічних стратегій принесе вам незабутні враження та нездоланну славу!

– Чорний крилосущий. – прочитав з листка Мел. – Що ми знаємо про нього?

– Дракон з великою фізичною силою та стійкістю – процитувала я рядок з підручника Фіф.

– Висока швидкість польоту та потужні могутні крила. – продовжила Елла.

– Нам потрібні його слабкі сторони. – нагадав Еліот. – Майже відсутня вразливість до магічних атак, але в області серця послаблена броня.

– Це вже щось. – зрадів Мел. – Також чутливість до гучних звуків.

– Низька толерантність до високих температур. – раптом згадала я.

– В дракона? – здивувалась Елла.

– Це льодяний дракон, тому Арі права. – підтвердив мої слова Еліот. – Піджаримо його?

– Потрібно буде його відволікати, щоб ти зміг добратись достатньо близько. – зауважив Мел.

– Спочатку потрібно його спустити на землю, – нагадала я. –  Ми з Еллою відволічемо його заклинанням "Sonorus Clamor!" Це заклинання надсилає шум, роблячи його надзвичайно гучним і проникливим. Воно спустить дракона на землю, а ти повинен його відволікти на землі, Мел.

– Щось придумаю, – погодився хлопець. – До справи.

Після того, як наша команда вирішила зібрати сміливість і вступити в бій з драконом, ми швидко розпочали спільну атаку. Я, разом з Еллою, викликали могутній шумовий шторм за допомогою заклинання Sonorus Clamor!. Віддзвін від нашого заклинання був настільки гучним, що навіть сильний дракон виявився вразений. Він був змушений спуститися на землю, відступивши на кілька кроків.

Мед, користуючись цим коротким вікном, застосував складне заклинання, яке створило невидимі магічні кайдани, що відділяли його від неба. Це утримало дракона на землі, надаючи Еліоту можливість підійти якнайближче. Еліот, розгубившись, але сміливо крокуючи вперед, сконцентрував увагу і випустив потужний потік вогню. Вогненний потік, що вирував з його долоні, залетів прямо у серце дракона, викликаючи могутній вибух, який враз вбив звіра.

– Ми це зробили! – радісно вигукнула Елла.

– Зробили, – погодились ми.

– Що там відбувається? – раптом я помітила скупчення людей біля однієї з команд.

– Мел, це часом не… – Елла не встигла договорити, як цілителі підняли світловолосу дівчину на ноші.

– Чорт, – вилаявся хлопець та побіг в сторону дівчини.

– Хто це? – не розумів Еліот.

– Ванесса, – відповіли ми з Еллою та попрямували до команд.

– Що трапилось? – запитала я у лідера команди Ванесси.

– Наскільки все серйозно? – запитала Елла.

– Ванесса  переоцінила свої можливості, занадто ризикнула в бою. – повертаючись до нас, відповів юнак. – Її нога сильно постраждала, але лікарі сказали, що за тиждень буде знову бігати.

– Прошу хвилину уваги, – до мікрофону підійшла ректор. – Незважаючи на те, що адептка Фріч постраждала, всі команди показали себе на високому рівні. Ви вже доказали, що навіть першокурсники здатні боротись з викликами та готові до бою. Ще раз вітаю вас з завершенням першого етапу, та бажаю таких самих успіхів в наступних етапах. З результатами першого етапу зможете ознайомитись в кінці дня. Дякую за увагу!

– Нам варто відправитись на факультет цілителів, – після промови ректора, сказала я. – Мелу потрібна наша підтримка.

– Ти права, пішли. – сказав Еліот.

– Адептка Ренніс, – голос декана заставив мене обернутись. – затримайтесь на секунду.

– Йдіть, я вас дожену. – махнула я друзям та повернулась до Рейка. – Що ви хотіли?

– Ви повинні були сказати мені, що хочете змагатись в турнірі. – впевнено відповів професор.

– Чому я повинна вас повідомляти? – здивувалась я.

– Бо я б вам заборонив. – холодно відповів декан.

– З чого ви зробили висновок, що можете мені щось забороняти? – не розуміла я.

– Тому, що цього турніру взагалі бути не повинно, – прошипів декан. – Тим більше, не повинні бути задіяні першокурсники. Мені не подобається все це, тут може бути небезпечно. Вам варто покинути турнір.

– Думаєте ректор причасна… – я не вірила натяку декана.

– Я не знаю, не варто про це говорити в голос. Поки, – пошепки відповів декан. – Але від турніру краще відмовтесь.