Оксана Мрійченко - Моя, бо кохаю, Оксана Мрійченко

— Тату! — крикнув Влад. — Не смій так поводитись з Лерою!

— А ти не смій кричати на батька! — втрутилась Христина.

— Не сваріться, — Лера почала тремтіти в обіймах Влада та опустила очі, вислизнувши з його рук. — Я піду. Не заважатиму вам.

Влад хотів втримати дівчину, але вона швидко вийшла в коридор і вже за мить тихо зачинилася в спальні. Влад відчував всі емоції Лери і картав себе за те, що взагалі відчинив батькам двері. Було страшенно соромно за рідних. Хіба ж таким Лера уявляла свій ранок після такої шалено-ніжної ночі? Влад зустрів холодний погляд батька і рішуче стиснув кулаки.

— Ти повинен вибачитися перед Лерою, тату!

— Пф, це жарт такий?! — фиркнув Ярослав. — Мені немає за що вибачатися перед цією дівкою!

— Лера не дівка! — Влад ще міцніше стиснув кулаки, не зводячи з батька твердого погляду. — Вона моя дівчина, тату. Я кохаю її.

— Владе, вона тобі життя псує! — втрутилась Христина. — Ми з батьком взагалі за те, щоб ти її покинув! Скільки ж можна встрявати в проблеми?!

— Я не покину Леру, мамо! — Влад перевів на неї рішучий погляд. — Ми будемо разом. Подобається це вам з татом чи ні!

— Гаразд, сину! Будь з нею, — втомлено зітхнув Ярослав. — Але на біса відмовлятися від сімейного бізнесу?! Трясця, і звідки ти взяв ідею з цим СТО?!

— Я завжди любив машини і ти це знаєш.

— Це зовсім інша сфера. Ти не знаєш як там все працює.

— Я навчуся, тату. І досягну успіху. А Лера мене підтримає.

— Лера ні біса в цьому не розуміє! — крикнув Ярослав. — Звідки їй знати як важко будується бізнес?! Вона зараз гарно тобі співає про мрії. А що буде, коли почнуться труднощі? Вона покине тебе!

— Ти зовсім не знаєш Леру, — похитав головою Влад. — Вона не така.

— А яка? — хмикнула Христина. — Всім дівчатам її віку хочеться легкого життя. Сподіваюсь ви хоча б користуєтесь контрацептивами? Бо якщо вона від тебе ще й залетить…

— Не залетить, мамо! — різко відповів Влад. — Я відповідально ставлюся до Лери та нашого майбутнього. Ми ніколи не зробимо дитину випадково! Це буде усвідомлене та бажане рішення для нас обох.

— Таке ж усвідомлене, як твій намір відмовитись від сімейного бізнесу? — хмикнув Ярослав. — Владе, не змушуй мене вдаватися до жорстких методів!

— Погрожуєш? — Влад втомлено зітхнув і похитав головою. — Нічого не зміниться. Я втомився сперечатися. Хочу, щоб ви з мамою пішли. Йдіть.

— Оце виростили сина! — обурено вигукнула Христина.

— Владе, а ти не забув, що ще не маєш власного джерела доходу? — примружився Ярослав. — Що буде, якщо я…

— Я маю дохід, тату, — перебив його Влад. — Бо вже два місяці працюю на СТО. Не казав, щоб ти не злився, але зараз… Не бачу сенсу приховувати.

— Зарплата майстра з СТО? — Ярослав фиркнув. — Думаєш вистачить?

— Нам з Лерою вистачить.

— Впевнений? А давай перевіримо! — обличчя Ярослава стало холодним і рішучим, він знову підвищив тон. — Відсьогодні жодних грошей на картку. Квартиру і машину не забиратиму, це подарунки. Але всі витрати тепер на твоїх плечах. Зуб даю, що твоя Лера втече вже через місяць! Ходімо, Христю! Настав час показати нашому сину яким є життя без нашої підтримки! 

Підхопивши дружину за руку, Ярослав нагородив Влада нищівним поглядом і вийшов з вітальні. Вже за мить в передпокої гучно грюкнули двері і в квартирі повисла тиша. Влад важко перевів подих і поспішив у спальню. Відчинивши двері, він побачив Леру. Дівчина сиділа на ліжку і тихо схлипувала, опустивши голову. Біла футболка була їй трохи завеликою і сповзла убік, відкриваючи тендітне дівоче плече. Влад сів поруч з Лерою і пригорнув її до себе. 

— Я хотіла піти, — схлипнула дівчина, уткнувшись носом в його шию. — Але сукня кудись поділася. Ти не бачив?

— Я нікуди тебе не відпущу, — Влад ще міцніше обійняв її. — Вибач, маленька. Я хотів влаштувати тобі зовсім не такий ранок.

— Через мене ти посварився з батьками. Це було жахливо.

— Ти все чула?

— Ви так кричали, — Лера трохи відсторонилася, зустрівши його погляд. — У тебе справді лише проблеми через мене. Я руйную твоє життя, Владику.

— Ні, — Влад підняв руку, обережно витираючи пальцями сльози на дівочих щоках. — Ти стала моїм життям, Леро. Тільки з тобою я живий. Твоя посмішка, твої очі — це те, без чого я вже не можу уявити себе. І ця наша ніч… У мене не було нічого кращого. Ти неймовірна. І я ніколи не відмовлюся від тебе. Але ти теж мусиш вирішити. Готова бути з хлопцем, який поки що має лише зарплату помічника майстра на СТО?

— Думаєш, що мої почуття вимірюються грошима? — Лера знову схлипнула, похитавши головою. — Дурненький ти, Владику! Я тобі своє серце віддала. Тепер воно у твоїх руках. І лише тобі вирішувати, що з ним робити.

— Я берегтиму його, — Влад підхопив дівчину під сідниці і посадив її на себе верхи, обіймаючи обома руками. — Берегтиму тебе. І кохатиму. Разом ми все здолаємо. Обіцяю, що зроблю тебе щасливою.