Вікторія Стужева - Лисиця для Альфи, Вікторія Стужева

Частина 34

Сам вечір налаштовував на себе більше, ніж день. Я витратила багато енергії на допомогу для місіс Джейн. І, о, повірте, молоді вовчиці, це стомлює більше, ніж пробіжка разом із вовком! Наступного разу, замість ранкової пробіжки буду робити ранкове прибирання під чуйним керівництвом місіс Джейн! Ніколи не думала, що мила жінка так любить свою роботу...

- Люба! Ти вже готова? - мамин крик був здатний поставити на вуха весь будинок! І це виводило мене найбільше. Чому не можна поводитися пристойно? Моя мати ставить себе так, ніби сама тут господиня, а ми приїхали в гості. Навіть частки поваги до місіс Джейн немає!

- Ще п'ять хвилин, мамо! Попроси, щоб Леслі почекала! - із дзеркала на мене дивилася карколомна дівчина, яка не збиралася нікуди сьогодні йти, але добра і практично єдина тут подруга, мене просто змусила.

- Дитинко, мені здається, що Альфа буде вражений твоїм виглядом, але явно незадоволений, що вбиті будуть і інші...

- Місіс Джейн! Якщо таке говорите мені ви, значить, я точно вибрала відповідне вбрання. - мою чеширську посмішку до вух неможливо було приховати. Одним легким рухом прибрала волосся назад.

Ну що ж, час веселощів!
Біля входу на мене чекала подруга з сяючою посмішкою і чортами в очах. Впізнаю цю крихітку! Хоча... пора перестати мені так висловлюватися, я вже майже доросла ж... дівчина і в мене є власна сім'я. Загалом, як-небудь, точно забуду про такі слівця. Якось, може, в старості.

- Алекса, чорт! Скільки тебе можна чекати? Ми йдемо всього лише на прогулянку, а не на подіум у Париж.

- Леслі, я дуже давно не була вже з кимось на прогулянці! Для мене кожен вихід як свято.

- Гаразд, ходімо.

Ми кулею вилетіли з дому і сіли в машину. Я дуже була щаслива і по моєму тілу час від часу бігали маленькі мурашки... Я вперше за довгий час втекла кудись не попередивши про це чоловіка! Ну і влетить мені... Але чорт, я дуже раділа цьому, бо втомилася слухатися, думати про проблеми в сім'ї та свій новий статус Місяця. Усі навколо були такі радісні, заздрісні й багато-багато вітали, ніби єдине благословення - це статус альфа-суки. Як же всі помиляються щодо цього... Я не закохалася в Адама з перших хвилин нашої зустрічі, я не бажала влади і заарканити його в подружні тенета. Все спрацювало з точністю навпаки! Це він заарканив мене, а тепер, коли я дбаю про нього і боюся, що цілком можливо, моя мати затіває його похорон, він вважає мене дурною жінкою! Я розуміла й раніше, що від Альфи можна очікувати багато чого, але... недовіра до мене... А говорив ще щось про кохання! Як же все було добре, до того моменту, поки не приїхали батьки. Вони самі штовхнули мене в обійми вовка, а тепер плетуть інтриги, щоб захопити владу! Або... я взагалі не розумію чого вони хочуть. Але хоч на секундочку, батьки подумали взагалі, як важко тримати все під контролем? Вони віддали мене на виховання бабусі й ніколи не могли впоратися зі мною, не те що з усіма чотирма регіонами!

Від роздумів мене відволікла Леслі, яка так відчайдушно рвалася на танцпол.

- Алекса! Прошу, не думай сьогодні ні про що! Ця ніч буде наша! Будь ласка, склади мені компанію всього лише на сьогоднішній вечір. Ми дуже рідко бачимося. - я дивилася на усміхнену дівчину, яку знала вже досить довго, і розуміла, що вона має рацію. Ні шлюб, ні інші проблеми не повинні відбирати в мене дрібні моменти радості в житті. Моменти, які хотілося б згадувати в старості якомога частіше. Я хочу мати такі історії, про які можна було б розповісти своїм онукам та іншим дітлахам на вулиці через п'ятдесят років.

- Так, Леслі, все добре. Ходімо танцювати, - я прийняла руку і піднялася з дивана. На тлі веселощів, мої веселощі здавалися якимись не зовсім веселощами. Повна маячня, але так і є. Що ж, тоді до біса веселощі і привіт відрив усього!

Музика в клубі пробирала і змушувала танцювати до упаду. Але ось під час білих танців довелося сідати в куточку на диванчик.

Я милувалася Леслі. Яка ж вона все таки класна дівчина! Часом я навіть шкодую, що ми не разом виросли і... Їй так не вистачає особистого щастя. Вона завжди підтримує всіх і радіє чужим радощам, але сама така самотня...

- Гей, кого я бачу! Та це ж Алекса Блек! - скажу чесно, я підстрибнула від страху. А коли обернулася, то побачила перед собою білявку з усмішкою в усі 32 зуба. Я не дуже ввічливо вивчила її поглядом з ніг до голови, і повну оторву вона явно не нагадувала.

Дівчина стояла цілком собі скромною в темно-синій сукні, з червоною помадою, але не надто зухвалим макіяжем. Її блондинисті локони завивалися.

- Вибачте, ми знайомі? - дівчина присіла до мене і простягнула руку, - Ні, але я сподіваюся, що ми подружимося! Я - Хана Меролл. Насправді, живу недалеко від вас, наші будинки на різних сторонах парку.

- Правда? Тоді будемо знайомі! - я потиснула руку Хани і посміхнулася. - дуже рада, завести собі нову знайому, бо подруг тут у мене особливо немає.

- О, дрібниці! Я теж дуже рада знайомству з тобою. Вибач за фамільярність із самого початку, просто мені вже дуже хотілося з тобою познайомитися. Жіноча цікавість іноді штовхає на вільності. - було чудово помітно, що дівчина хвилюється, але все одно щиро намагалася зі мною подружитися. Я вирішила розслабитися, бо паніка і параноя не зроблять сьогоднішній вечір таким чудовим, як хотілося б.

- Так, у цьому ти маєш рацію. Цікавість нас штовхає на дуже хоробрі й божевільні речі! Ти сама чи з кимось прийшла? - мені було ніяково ставити таке запитання, але я вирішила поцікавитися.

- Я зі своїм другом Фредом, - дівчина вказала в бік танцполу, де саме танцював її друг і моя подруга. Хлопець, на якого показувала Хана, виявився симпатичним шатеном, принаймні таким він здавався з ракурсу, з якого я могла його бачити.

Але тут же мій погляд кинувся в бік Леслі. Поруч із нею вештався якийсь незрозумілий чоловік, що вже дуже здавався підозрілим. Його випади в бік подруги мені не сподобалися, я вирішила підійти до них і розібратися.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍