Сюецінь Цао - Сюецінь Ц. Сон у червоному теремі

чисті, Творити щоб добро в житті — Без всякої користі... Та, люди, — умовляю вас: Стражденних стільки у наш час! Всім поміч їм потрібна! Не потурайте тим, скупим, Що міряють все на калим, — Хоча і моїм рідним! Добріша правда від олжі! Та в піднебеснім домі Набуток, втрата — де, скажіть! — Лиш небесам відомо! Вигаданий блиск запізнілого розквіту[103] Бажаєш в дзеркалі знайти Знак милосердя духу, Тож за чесноту видав ти Геройство і заслуги. Та швидкоплинний розквіт цей — Вдавання недолуге... Халат нічний, у спальні штор Грайливий шовк при ложі, На голові перлинний хор, Сановний на плащі узор, — Абищо долі цей декор, Хто ж долю переможе!.. На схилі днів слід знати й те: Нужда невідворотна. Та спадщиною для дітей: Ім’я і велич роду. Шнури на шовку, стрічок звій, — Пишайсь, обранець знаті, На грудях на твоїх горить Знак золотий печаті![104] Зарозумілий, наче маг, Од висі не оговтавсь, — По призахіднім сонці — тьма Над Джерелом над Жовтим... Героїв давніх літ, вельмож Сини шанують, внуки? Так сумно: предків імена Для них порожні звуки! Так закінчуються земні радості[105] При писаних, квітчастих балках себе весна, бач, спопелила. Зробився сміттям запахущим лист, що осипався з садів. Як волі неба віддалась й непогамовно так любила, Як місяця повільний плин безвольним поглядом ловила, — В тім і