Сюецінь Цао - Сюецінь Ц. Сон у червоному теремі

знайди першопричину учинків, що згубили дім! Ти скільки б не винила Цзіна, що клану нитку перетяв, Ти скільки б не картала Ніна, що у сім’ї забрав життя, — Всі винні, з чистою душею любить не вчені до пуття! У лісі прихисток птахів... Чиновнику — як діловий, — де служить, там — хвала, Та вдома, у сім’ї своїй, не все іде на лад. І так буває: був багач, потому бідним став, Коли коштовний він метал по вітрі розмотав... За інших милосердний він піклується людей, Сам так втомився від життя, —  як блага, смерті жде. А цей не має почуттів і холодом ляка, Але за кривди і його відплата відшука. А долі ти не вір сумній, У неї є і кращі дні, Хай той, у кого сліз пора, їх виплаче — і все гаразд! Сам — жертва кривди та злоби, оскільки кривдник ти Розлученим даремно знов судилося зійтись! Причина в днях минулих є тому, що куций вік, Щасливий, той завжди багач під старість чоловік. Нірвани Брами прагне, хто долає світлом тлін, А той, хто у гріху погруз, себе втрачає він... Птахам, якщо харчів нема, шукати в лісі дім. Нужденна, хоч без меж, земля і хирява твердінь![106]

Діви співали арію за арією, але Баоюй залишався байдужим. Тоді Цзінхуань, зітхнувши, мовила:

— Заблудлий юначе, ти