Юлія Богута - Совість для диявола, Юлія Богута

— Просто дай відповідь, Адо, — Саліван усміхнувся майже безневинно, ніби нічого особливого не відбувалося. — Це ж просто гра.

— Не люблю гратися зі своїми почуттями, — відказала я спокійно, простягаючи руку до склянки, але щойно мої пальці торкнулися її, як Даймонд вихопив її з моїх рук і одним рухом випив сам.

— Що ти робиш...? — шоковано видихнула. Але той лишень спокійно поставив чарку на стіл, не виказуючи жодної емоції.

— Планую напитися, — відповів він байдуже, потягнувшись до пляшки. — Чом би й ні? Сьогодні дійсно був нервовий день.

— Веселий вечір, — протягнув він, підперши підборіддя рукою. — Демон напивається через правду. Це потрібно записати в історію.

— Якщо не хочеш бути наступним у тій історії, краще закрий рота, — гаркнув Даймонд, підливаючи собі ще трохи. Я зітхнула і провела рукою по обличчю, намагаючись зібрати думки докупи.

— Просто неймовірно, — нервово видихнула з вуст повітря. — Як мені вдалося опинитися за одним столом із двома найбільш впертими чоловіками цього світу?

— Це  — твоя карма, Адо, — відповів Саліван, не стираючи самовдоволення з обличчя.

— Це  — моя особиста трагедія, — уточнила я, знову простягаючи руку до чарки, але цього разу ніхто її не вихопив.

Магічна куля на столі знову завібрувала та показала наступне питання. Хто б міг подумати, що в цій битві невідомо за що, я опинюсь рефері. Отак і впускай на ніч чоловіків у свій дім.  Тільки сваритись і вміють.