Стейсі Браун - Як викрасти серце адвоката, Стейсі Браун

Він простягає мені руку, як справжній джентльмен, привітно всміхаючись. Ця посмішка не схожа на зухвалий оскал, що ще хвилину тому він дарував мені в машині. Його награна привітність дратує, але водночас нагадує, що гра почалась. Я вдягаю таку ж штучну посмішку і вкладаю пальці в його долоню. Шкіру обпікає від його дотику. В голові виникає спогад нашої першої ночі, коли такі дотики огортали все моє тіло. В грудях щось защеміло. Але я не подала виду і мовчки покинула салон авто, гордовито задравши підборіддя.

На мить я кинула погляд на Макара. Його очі потемніли, а вираз обличчя став вкрай серйозним. На мить мені здалось, що наш короткий дотик теж переніс його в ту пристрасну ніч. Але він рвучко розірвав наші погляди і впевнено попрямував до будинку, тримаючи мене за руку. Вени на його шиї напружено виступали назовні, і я почала думати, можливо він дійсно щось відчуває до мене. Та коли ми встали перед вхідними дверима і він натиснув на дзвінок, то повернувся до мене і промовив слова, якими зруйнував мої наївні думки і сподівання:

- Гра почалась. Роби те, що треба, і можливо я тебе не покараю сьогодні...