Ірен Кларк - Гра без правил, Ірен Кларк

— На той момент він уже підібрався досить близько до верхівки, — продовжив Стас, — і мене напружив його стан. Але потім зникає товар.

Я напружився.

— І що?

— Макс морозиться. Каже, що не при справах. Починає звинувачувати мене в тому, що я вирішив його кинути, щоб не ділитися спадком його батька.

Я різко звів брови.

— Серйозно?

— Я був у шоці, — сухо відповів Стас. — А потім Макс ще й сказав, що, можливо, це я завалив його батька і перевів стрілки.

У мене всередині все стислося.

— А ти що ?

— Вирішив що він не в собі, — спокійно відповів Стас. — Але товар потрібно було знайти.

Він на мить замовк, а потім подивився мені прямо в очі.

— Я думав, що Макс хоче таким чином мені помститись. Психонув. Вирішив забрати його товар і змусити зробити обмін.

Я вже знав, що було далі, тому кивнув.

— Але Макс зник.

Стас кивнув у відповідь.

Я важко провів руками по обличчю, потім перевів погляд на Лану.

— Добре, — я потер очі. — Але якщо ти знала, що Стас працює на Грачова, то нах*ра цей цирк?

Вона підняла брову.

— Це я дізналася від Павла разом із тобою.

Я не встиг щось відповісти, як вона продовжила:

— Я погодилась допомогти Максу відплатити за смерть батька, але лізти в справи Грачова не хотіла.

— І ти навіть не підозрювала, що Стас працює з ним?

Лана злегка стиснула губи.

— Я чула, хто такий Стас, але не уявляла, що він з Грачовим.

Я голосно видихнув і сів на стілець.

Мені потрібно було переварити всю цю х*рню.