Марі-Анна Харт - Драена: Спадщина зграї, Марі-Анна Харт

Наступні місяці

Наступні три місяці стали для Кейт важким емоційним випробуванням. Щодня вона відчувала, як її сили виснажуються, а думки не давали спокою. Мама Лукара залишалася в ув'язненні, а сам Лукар не припиняв боротьби за її звільнення. Однак у його очах усе частіше з'являлися втома та відчай.

Вагітність давалася Кейт нелегко — більшість ночей вона прокидалася від болю або безсоння, відчуваючи страшенну втому, але не знаходячи відпочинку. Вона не могла позбутися спогадів про день, який змінив усе: суд і те, що сталося після нього.

Між нею та Діланом панувала напруга. Він залишався замкненим, мовчазним, усе більше віддаляючись від неї. Їхні розмови ставали холодними й відстороненими. Ділан майже не проводив часу вдома, а коли вони все ж перетиналися, між ними ніби стояла невидима стіна. Кейт усе частіше залишалася на самоті зі своїми думками, відчуваючи, як її внутрішній світ поступово руйнується.

Вона розуміла, що їхні стосунки більше не будуть такими, як раніше. Їй доведеться пристосуватися до нової реальності. Ділан мовчав, але його холодність говорила більше за слова. Кейт намагалася знайти вихід, якось залагодити ситуацію, але кожна її спроба лише зміцнювала бар'єр між ними.

Коли вона зрозуміла, що нічого не зміниться, то прийняла для себе рішення:  вона покине зграю, хай там що. Але для цього їй потрібен був план і союзник.

 

 

Кейт спустилася в темницю до матері Лукара. Вона знала, що та може допомогти.

Вовчиця зустріла її холодним, презирливим поглядом.

— Вирішила позловтішатися? — кинула вона з гіркою посмішкою.

— Ні, я прийшла за допомогою.

— Ай, цікаво. Даремно.

— Ми можемо допомогти одна одній.

— І як ти це собі уявляєш?

— Я хочу втекти. Так само, як і ти.

— Ділан тебе не відпустить.

— Мені потрібно лише залишити територію зграї, а далі я подбаю про себе.

— І чому ти вирішила, що я тобі допоможу? Я ж у темниці, якщо ти не звернула увагу.

— Але твій чоловік…

— Він мене покинув, — вовчиця скривила губи. — Знаєш, що цікаво? Я зробила для нього все, а коли прийшов час зробити щось для мене — він просто втік.

— Мені шкода…

— Брехня. Ти не шкодуєш. Він втратив владу, а коли новина про суд дійшла до його прибічників — вони відвернулися. І він просто зник.

— Байдуже на нього. Ти ж роками жила тут, ти знаєш, як вибратися.

— Можливо. Але що мені з цього?

— В тебе є син.

— І він скоро мене звільнить.

— Ти чудово розумієш, що якщо між ними буде поєдинок, Лукар помре. Він слабший за Ділана.

Вовчиця розсміялася.

— Навіть якщо ти мене звільниш, далеко ти не втечеш.

— В тебе є зв’язки з відьмами.

— Ти тупіша, ніж я думала. Відьми ненавидять тебе. Вони радше вб’ють, ніж допоможуть.

— Тоді залишайся тут і чекай своєї смерті.

Кейт вже зібралася йти, коли вовчиця зупинила її:

— Зачекай. Скоро буде з’їзд альф. Ділан поїде туди, як і більшість зграї. В день, коли він поїде, ти прийдеш сюди і звільниш мене. А я допоможу тобі втекти.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍